Сьогодні збірна України розпочинає свій шлях у черговій Лізі націй УЄФА. Її перший суперник - Албанія, з якою наша команда перетиналася багато разів протягом уже чверті століття, але за цей час суперник дуже змінився і є вже не звичним аутсайдером, а чи не завсідником фінальних стадій великих турнірів. Terrikon.com розбирається із цим...

До 60-х років минулого століття Албанія була безпросвітним андердогом, і навіть більше - взагалі не брала участі у чемпіонатах світу. Політична система країни була тоді своєрідна, з одного боку - соціалістична, з іншого - ізоляціоністська. Тому албанський футбол варився у своєму соку – треба сказати, не дуже густому. У 1964 збірна країни вперше здалася на Євро, з ходу пройшла 1/16 фіналу - але лише через відмову Греції, яка не побажала грати з сусідами через високу політику. У 1/8 фіналу албанці благополучно злилися Данії та залишили турнір.

Ну, а у відбірному циклі Євро-1968 стався подвиг, про який згадували ще довго, а дехто досі згадує. 17 грудня 1967 року на своєму полі Албанія відстояла нульову нічию з ФРН, на той момент – віце-чемпіоном світу. Як це їй вдалося, важко зрозуміти, але для німців це втрачене очко стало фатальним – дорогу з групи вони поступилися Югославії. Усі інші матчі групового турніру албанці програли із загальним рахунком 0:12, але німецька нічия сприймалася так, ніби було виграно європейське золото.

З того часу багато трапилося, але одне залишалося незмінним: на чемпіонати світу команда не змогла відібратися жодного разу. Хоча іноді давала прочухана суперникам. Наприклад, у відборі на ЧС-1986 зіграла внічию з поляками 2:2 та перемогла Бельгію 2:0. У відборі на ЧС-1988 двічі мало не забирала очки у Німеччини (2:3 і 3:4 - в обох випадках вела в рахунку по ходу матчу). А у відборі до ЧС-2006 здобула чотири перемоги – щоправда, вийти у фінальну частину все одно не зуміла. Коротше кажучи, Албанія почала кусатися, і іноді діставалося навіть гpaндам.

І з чемпіонатами Європи почало виходити краще - особливо, коли збільшилася кількість учасників фінальних стадій. Вперше це сталося у 2016, і відбір Албанія пройшла чудово, особливо здивувавши світ гостьовою перемогою над Португалією, майбутнім чемпіоном континенту, між іншим. Потім були дві нічиї з Данією – та історичний вихід із групи. У фінальній частині албанці не були хлопчиками для биття, на рівних боролися зі Швейцарією (0:1), виграли у Румунії (1:0) та посіли почесне для дебютанта третє місце у групі.

Вдруге вдалося з'явитися на Євро зовсім недавно, цього літа. Виступили гірше, ніж у 2016, хоча й группа була набагато складнішою: Італія, Іспанія, Хорватія. Але билися щосили: італійцям та іспанцям програли мінімально, а у хорватів героїчно вирвали нічию 2:2 на останній компенсованій хвилині.

Ну, а як у Лізі націй? Якщо чесно – так собі. У першому розіграші Албанія потрапила до Ліги С і посіла останнє місце у групі із Шотландією та Ізраїлем. За ідеєю, далі належало зниження до Ліги D, до якихось Казахстанів і Люксембургів. Але була реорганізація турніру, Албанію залишили на тому ж рівні - і в другому розіграші вона віддячила організаторам, виграла групу, підвищившись до Ліги В.

У третьому розіграші, цілком імовірно, на неї чекав би шлях вниз, але пощастило - вона потрапила в одну групу з Росією, яку зі зрозумілих причин позбавили права виступати і автоматично відправили на останнє місце. Албанія у суперництві з Ісландією та Ізраїлем взяла лише два очки та заспокоїлася на безпечній третій позиції.

І ось – новий старт, на який албанці покладають великі надії. "Успіх у Лізі націй - чудова можливість потрапити на Мундіаль. Тож мета - опинитися на першому місці", - сказав нападник Арбер Ходжа. А знайомий нам Таулант Сефері уточнив: "Ми сподіваємося вийти переможцями у першому матчі з Україною, а потім уже вдома досягти успіху з Грузією".

Але якщо судити з попереднього досвіду, особливих підстав розраховувати на такий успіх албанці не мають. Вони протистояли українцям шість разів – і мало того, що жодного разу не виграли, то й п'ять разів програли. Єдине, чого їм вдалося досягти – нічия 2:2 у відборі на чемпіонат світу-2006. Але саме цієї нічиєї тоді виявилося достатньо, щоб Україна забезпечила собі перше місце у групі.

Останній на сьогодні матч між цими командами відбувся 3 червня 2018 року у французькому Евіані й закінчився з рахунком 4:1 (у нас по дублю оформили Андрій Ярмоленко та Євген Коноплянка). Загалом, куди не глянь, виходить повна перевага України.

Про що це говорить? Повністю ні про що. Чи гарантує це перемоги у матчах із 'орлами'? У жодному разі. За останні десятиліття албанці зарекомендували себе суперником, здатним стрепенутися в найнесподіваніший момент. Наприклад, минулого року вони виграли 2:0 у поляків і 3:0 у чехів – причому це були не якісь там 'товарняки', а відбіркові матчі чемпіонату Європи. Розслаблятися із нею не можна. Ну, напевно, команда Сергія Реброва цього робити й не збирається.