Шість років Ліги Націй

Цього тижня стартує четверта Ліга Націй УЄФА - турнір, який спочатку багатьом здавався штучним, але прижився, хоча перемога в ньому і не надто високо котирується, а поразка не вважається трагедією. Terrikom.com згадує, чого хотіли ініціатори турніру – і що в результаті вийшло...

Перша Ліга націй стартувала у 2018. Але ідея турніру народилася значно раніше - у 2010. За рік на Кіпрі відбулася зустріч 'стратегічної групи', яка запустила програму Top Executive. Її полірували наступні три роки. У результаті народилася назва Ліга націй, яку офіційно озвучили на конгресі УЄФА в Астані 27 березня 2014 року.

Чому взагалі взялися за це? Мета, яку заявляв УЄФА, - підвищити для збірних статус матчів, які не входять до відбірних циклів великих турнірів. Товариські зустрічі, якими збірні заповнювали паузи до того, не мали жодного значення та викликали не дуже великий інтерес. Потрібно було, по-перше, зробити їх привабливішими, по-друге, зіштовхувати команди, які можна порівнювати, щоб виходила реальна боротьба, а не побиття немовлят.

Це був базовий момент. Але для того, щоб ще підзакрутити інтригу, УЄФА вигадав бонус для аутсайдерів – систему додаткових путівок до фінальних частин чемпіонатів світу та Європи. Тепер з'явилася можливість прорватися туди окрім відбіркових турнірів завдяки успішному виступу у Лізі націй. Таким чином, шанс отримували такі збірні, які раніше й подумати не могли ні про що подібне.

Ну, а для найсильніших створювався ще один титул. Усі розуміли, що переможець Ліги націй ніколи не стане врівень з чемпіоном світу чи Європи. Але, здається, УЄФА таки розраховував із самого початку, що це звання згодом стане більш вагомим.

Тепер давайте подивимося, що з цього вийшло.

Наразі проведено три розіграші Ліги націй. Переможці - шановні, визнані гpaнди європейського футболу: Португалія, Франція та Іспанія. Двоє останніх тепер можуть з гордістю повідомляти, що мають на своєму рахунку хет-трик – титули чемпіонів світу, Європи та володаря Ліги націй. Що вони при нагоді й роблять. Тобто, попри поблажливе ставлення до турніру, перемога в ньому все-таки має значення і серед заслуг згадується.

А для команд статусом трохи нижчим навіть потрапляння у фінальну частину Ліги націй - досягнення, про яке згадуватимуть. Наприклад, Швейцарія у 2019 дісталася півфіналу, а Хорватія у 2023 - фіналу. І для тієї, і для іншої - подія, що викликала національне захоплення. У швейцарців, наприклад, жодних півфіналів до того у футбольній історії зовсім не було.

Великого значення набуло також входження до елітарної частини Ліги націй - Ліги А. Коли до неї добиралися такі команди, як Боснія, Ісландія чи Уельс, це ставало подією, що підіймала національну самоповагу, а заразом - і рівень національного футболу. Та що там казати, ми й самі були в такій ситуації. Адже у першому розіграші Ліги націй у Лігу А пробилася Україна – і у другому боролася у групі з Іспанією, Німеччиною та Швейцарією. Так, майже всім поступилася, але в іспанців змогла виграти. Є про що згадувати.

Зі свого боку, отримали свій шанс на якийсь позитив вічні аутсайдери. Тепер їм стали протистояти такі ж невдахи - і пішли матчі, в яких висікалися іскри, а не йшло нудне одностороннє рубилово, коли з дерев'яних команд летять тріски під ударами гpaндів. В результаті, перемоги здобули мальтійці, гібралтарці, Андорра боролася за вихід із групи, а Фарери не тільки піднялися до групи С, а й цілком улаштувалися там. Та що там говорити – навіть Сан-Марино робить нічиї, це ж диво якесь!

Тепер - про додатковий шанс виходу на чемпіонат світу та чемпіонат Європи. Те, що з цього можна вичавити, найяскравіше продемонструвала Грузія. Показавши відповідний результат у Лізі націй, вона пробилася через плей-офф Євро-2024, а у фінальній частині сенсаційно вийшла із групи. Ніколи не бути їй серед 16 найкращих команд континенту, якби не Ліга націй.

Отже, цей придуманий турнір виконав своє скромне завдання. Він не здійснив переворот у європейському футболі, ні. Але він і не став провальним проєктом, безпорадним піаром УЄФА, як пророкували деякі критики. Ліга націй зайняла своє чітке місце у календарі, зіграла свою роль у структуруванні футбольного життя, ставши таким самим фактом природи, як пора року або схід сонця. Так, не всі команди рубаються в ній по-справжньому - але є матчі, в яких на кону стоїть реально багато, і там палають справжні драми. Це повноцінне змагання – не найкраще з усіх, але досить значуще, щоб на нього звертати увагу.

І ось у ньому вчетверте стартує Україна. У першому розіграші вона виграла одну із груп Ліги В і підвищилася. У другому - боролася, як могла, у Лізі А, але повернулася назад. У третьому - дуже хотіла знову пробитися в еліту, але зовсім небагато поступилася Шотландії. Що буде зараз? Суперники - Чехія, Албанія та Грузія - чекають...