В п'ятницю до збірної України приєднався найкращий бомбардир Ла Ліги Артем Довбик. Новоспечений «Пічічі» прилетів до Мюнхена рейсом із Барселони й відразу ж долучився до роботи.

А ще форвард прокоментував свій сезон у «Жироні» та окреслив завдання на прийдешній чемпіонат Європи.

«Трофей Пічічі я до табору збірної не привіз, адже сам приз я отримаю лише у грудні. Саме цього місяця Marca нагороджує своїх лауреатів. Де він буде перебувати? У мене вдома є таке місце, де я зберігаю усі свої нагороди. Упродовж цього сезону їх назбиралося багатенько. Але, думаю, дружина з донькою знайдуть, де розмістити ще один трофей.

Звісно, перед стартом сезону я не уявляв, що можу здобути цю нагороду, але вже впродовж нього зрозумів, що можу поборотися за неї. Під кінець сезону були всі шанси завоювати приз. Так і сталося. Це нагорода в тому числі й тих, хто впродовж сезону мене підтримував. Це нагорода й наших збройних сил. У мене багато знайомих, які зараз на фронті, і вони мене також підтримували. Це нагорода й для моєї сім'ї, і для всієї країни.

Першим претендентом на трофей Пічічі мене назвав мій партнер Крістіан Стуані. Це сталося, здається, після 5-го туру, коли я зробив дубль. У мене на рахунку було тоді всього три голи. Уранці наступного дня ми зустрілися за сніданком, і він мені сказав: «Ола, Пічічі». І так він мене називав упродовж усього сезону. Напевно, щось знав. Цим прізвиськом Стуані додав мені мотивації і зробив установку на весь чемпіонат.

Чи привітали мене з трофеєм Сорлот і Беллінгем? Та ні. Беллінгем наразі готується до фіналу Ліги чемпіонів, а Сорлоту хочеться побажати якнайшвидшого одужання після травми.

Сил у цьому сезоні мною було витрачено чимало, адже я грав майже в кожному матчі «Жирони». Але добре, що я завершив його на такій високій ноті. І я сам, і команда, адже потрапляння в Лігу чемпіонів для «Жирони» є історичним моментом. Утома, звісно, була, але я вже пару днів відпочив і готовий до роботи у збірній.