Якщо все так піде і далі, харківський Металіст витіче до Другої ліги, за два роки пройшовши малоповажний шлях з еліти до низів професійного футболу. Зараз він посідає останнє місце у своїй групі Першої ліги – і зовсім не тішить уболівальників. Тим часом прецеденти стрімкого падіння в історії українського футболу вже були. Небагато, але були. Terrikon.com згадує їх...

Темп (Шепетівка) (1995-1996)

Цей клуб заснували з нуля 1990 року, коли вже можна було показувати великі гроші. У Шепетівці їх продемонстрував бізнесмен Джумбер Нішніанідзе, який швидко накупив гравців потрібного для союзної Другої ліги класу та виграв із ними останній розіграш Кубка УРСР. За це вискочку включили до Вищої ліги українського футболу, яка формувалася на коліні, за сумою всіх можливих і неможливих заслуг. Темп у ній не втримався, але швидко повернувся і навіть посів 9 місце у сезоні 1993/94 під керівництвом відомого тренера Леоніда Ткаченка. Грали у ньому такі люди, як Георгій Кондратьєв, Сергій Скаченко, Арсен Аваков, брати Капанадзе.

Але вже наступного року грошей у Нішніанідзе поменшало - і Темп почав валитися. Вилитів з Вищої ліги, зовсім мало не дотягнувшись до рятівного 16-го місця. Після цього у своїй первісній якості він фактично перестав існувати. Хоча ні, не зовсім. Його злили з АДВІСом із Хмельницького та запустили до Першої ліги. Але й це не врятувало – синтетичний клуб збанкрутував через два тури. Після цього у Першій лізі з'явилася команда Ратуша з Кам'янця-Подільського, яка успадкувала турнірні результати Темпа-АДВІСу. З ними і впала в Другу лігу, програвши по дорозі майже все, що зіграла.

Кремень (1997-99)

Це не зовсім чистий приклад, бо з Першої ліги кременчуцький клуб вивалився не одразу, а за два сезони. Але все-таки це було оглушливе падіння. Слідкуємо за хронологією.

У Вищу лігу незалежної України Кремінь потрапив одразу, у 1992, а за якісь заслуги зрозуміти важко (останній союзний сезон він завершив у Другій лізі на 13-му місці у своїй групі). Провів у еліті 6 сезонів, бовтався між 9-м та 15-м місцем, нарешті, у сезоні 1996/97 фінішував передостаннім і пішов у Першу лігу. Жодних натяків на швидке повернення не було - більше того, клуб почав відчувати проблеми різного роду і не відчував жодних амбіцій. У сезоні 1997/98 ще зміг утриматися на безпечному 14-му місці, але наступного року все-таки знизився далі із солідним (11-очковим) відставанням від рятівного 15-го місця. Після чого на довгі роки (до 2014) зав'яз у Другій лізі...

Нива (Тернопіль) (2001-2002)

Ось щодо Ниви якраз зрозуміло, за що її у 1992 році включили до української 'вишки' - тернопільці останній союзний чемпіонат закінчили на 4-му місці в українській групі Другої ліги. І виглядали вони на найвищому рівні, в принципі гідно. Протрималися 10 сезонів, двічі посідали 7 місце (щоправда, траплялися і провали до 13-го-14-го). У Кубку України чотири рази сягали чвертьфіналу. У списках найкращих бомбардирів фігурували два Олеги - Мочуляк та Ящук, а також Автанділ Капанадзе.

Але до початку століття тернопільський ресурс поправся, і в сезоні 2000/01 Нива, посівши останнє місце, пішла до Першої ліги. Підсумки були жалюгідні - всього 9 очок та 2 перемоги у 26 матчах. Надії на те, що команда стрепенеться та повернеться, виявилися примарними: на новому рівні команда грала приблизно так само (останнє місце, 13 очок та 3 перемоги у 34 матчах). І Нива надовго, на 7 сезонів, прописалася у Другій лізі.

ФК Харків (2009-2010)

Створений на руїнах харківського Арсеналу віце-президентом Металіста Віталієм Даниловим, цей клуб отримав потужне фінансування, іменитого тренера Геннадія Литовченка і був сповнений амбіцій - принаймні збирався конкурувати з історичним лідером місцевого футболу, тим самим Металістом. Нічого з того не вийшло. У трьох своїх перших чемпіонатах з Вищої лізи Харків посідав відповідно 13-те, 12-те та 14-те місця (у той час, як Металіст, навпаки, паралельно зміцнювався і ставав 'третьою силою' українського футболу).

У 2008 Данилов був обраний президентом новоствореної УПЛ, і з цього моменту якраз і почалося падіння створеного ним клубу. У сезоні 2008/09 Харків фінішував останнім із відставанням від 'зони порятунку' у 14 очок. Перша ліга підписала йому остаточний вирок: передостаннє місце та ще одне зниження у класі. Але зіграти у Другій лізі Харкову не довелося. Через місяць після закінчення чемпіонату пролунав страйк футболістів клубу, яким вже довго не виплачувалася зарплата. У результаті Харків позбавили професійного статусу. Більше про нього ніхто не чув.

Зірка (2018-2019)

Ця команда у своїй історії пережила два стрімкі переміщення: спочатку за два сезони підвищилася з Другої ліги до Вищої (1994-1996), а через 22 роки так само стрімко впала...

Почалося падіння з того, що 2016 року Зірка повернулася до елітного дивізіону - блискуче, з 10-очковим запасом вигравши Першу лігу. Перший рік в УПЛ пройшов непогано – 9-е місце. Другий вийшов приблизно таким же, але у підсумку Зірка посіла 10-е місце, яке змусило її грати перехідні матчі з чернігівською Десною. Зробивши нічию на своєму полі, вона в гостях була піддана справжньому приниженню (0:4) і втратила місце в УПЛ. На цьому, по суті, команда закінчилася. Фінансування урізали до краю, гравці розбіглися хто куди, склад заповнили молоддю, за половину чемпіонату Зірка набрала всього 4 очки і, зрештою, знялася з турніру та пішла у любителі.