Рідний брат віцепрезидента "Вереса" В'ячеслава Шевчука, підполковник Державної прикордонної служби України Сергій Шевчук, який боронив Маріуполь, пережив полон в Оленівці та на власні очі бачив теракт, який влаштували росіяни - розповів про своє відновлення та важливість підтримки рідних.

- Сергію, як триває процес реабілітації і чи маєте план - що далі?
- Зараз продовжую проходити реабілітацію після тих жахливих подій. Нещодавно пережив чергову операцію. Сподіваюся, за декілька місяців почну вчитися знову ходити на двох ногах.

- Я вже прийняв рішення продовжувати військову кар'єру. Підписав новий контракт із Державною прикордонною службою. Відчуваю довіру зі сторони командування і намагаюся забути жахи перебування в полоні.

- Якими були перші хвилини після повернення з полону?
- Перші хвилини після обміну - незабутні. Коли обмін здійснювався - ми бачили російських полонених. Росіяни одразу почали їх шикувати, спілкування було у підвищеному тоні. А нас навпаки - зустрічали обіймами, вітали на рідній землі. Це в ту мить було дуже важливо.

- Пам'ятаєте першу після повернення з полону зустріч з рідними? З братом?
- Перші емоції від зустрічі з рідними - обійми. Першим я почув брата по телефону. На емоціях не міг навіть говорити. Дуже хотілося якнайшвидше побачитися вживу. Пишаюся родиною, яка мене завжди підтримувала. Завдяки їм я живу зараз. Мій брат - дуже сором'язлива людина. Він завжди допомагає не медійно, а непомітно.

- Нещодавно на урочистому заході керівник Західного регіонального управління ДПСУ Віктор Бабюк публічно йому подякував за допомогу у лікуванні руки, яку він міг втратити. А брат це все робить від душі, але тихо. Він дуже переймається долями захісників України. Дуже поважаю його за це.