Кубковий матч з 'Вересом' став для капітана 'Шахтаря' Тараса Степаненка особливим - 400-м у його 'гірницькому' житті. До нього цей рубіж примудрялися долати лише четверо гравців клубу. Відштовхуючись від ювілейної події, terrikon.com дивиться на цю чудову кар'єру, припускаючи, що могло згадатися Тарасу...

🧡 Капітан, лідер, легенда! 4⃣0⃣0⃣ матчів за «Шахтар» ⚒

Вітаємо, Тарасе! #Shakhtar #Легенда #Степаненко pic.twitter.com/JGwUCIfCO4

— ⚒FC SHAKHTAR DONETSK (@FCShakhtar) September 26, 2023

Капітан розпочинав той матч на лаві запасних. Тренер Патрік ван Леувен, який дуже активно ротує склад у пошуках 'магічного кристала' - поєднання, яке даватиме гру та результат - залишив свого 'гвардійця' на лавці, але це навряд чи було знаком недовіри: за голландця Тарас грає постійно, з тих часу, як відновився після травми (через неї пропустив три матчі на старті сезону).

Це - вже шостий тренер Степаненка у 'Шахтарі'. Хто з них кращий для нього, ворожити не варто, але найвагоміший – звичайно, Мірча Луческу. За нього Тарас став гравцем основного складу, і свій переломний сезон пережив саме тоді - у 2012/13, коли Фернандіньо догравав у 'Шахтарі', і було ясно, що він скоро піде, а Луческу вже систематично натаскував молодого українця в опорній зоні поряд з бразильцем, який виростав у європейську зірку.

400-й матч за 'Шахтар' для Степаненка розпочався на 76-й хвилині - його випустили, коли перемога над 'Вересом' була вже практично оформлена, за рахунку 2:0. Ситуація для нього нетипова - у більшості ігор, проведених за головний клуб життя, він виходив у стартовому складі. Але ювілей все одно залишається ювілеєм, навіть якщо обмежується 14 хвилинами (чи скільки там вийшло з урахуванням компенсованого часу?). За цей час 'Шахтар' відзначився ще раз, серйозної роботи для капітана не було - фінальний свисток зафіксував велику перемогу 'Шахтаря' та прохід у чвертьфінал.

А після матчу розпочалися привітання з ювілеєм та фотосесія із заздалегідь приготовленою футболкою, на якій красувався номер 400. Одним із вручаючих був Даріо Срна, нині - директор клубу, а колись - партнер по команді та приклад як капітан. Можливо, в момент привiтання Степаненко згадував комбінацію, яку починав Даріо, а закінчив він сам ударом через себе. Це було у жовтні 2015 у матчі із 'Зорею' - вийшов справжній бразильський шедевр, хоча й не без участі воротаря, який не втримав м'яч у руках.

І якби це був єдиний епізод у його кар'єрі! Ні - Тарас забивав 'бісіклетою' ще раз, у грудні 2018 у ворота 'Маріуполя', спіймавши воротаря на протиході. Зовні не справлявши враження особливо технічного гравця, він у цих двох моментах продемонстрував усе, що можна - і координацію, і вміння правильно поводитися з м'ячем, і ситуативне чуття. 'Гол забив бразилець Степаненко', - пожартував тоді коментатор в ефірі, і це була дуже доречна за ситуацією фраза.

Але, звичайно, більшою мірою Степаненко запам'ятався як боєць, який не щадив у стиках ні себе, ні – якщо доведеться – суперника. Тут у пам'яті спливає інший його гол, у ворота найлютішого конкурента - 'Динамо'. Це було у жовтні 2019 року, перед цим Тарас в одному з протиборств отримав пошкодження голови, але поле не покинув, грав із пов'язкою. І в компенсований час завдав з-за меж штрафного удару, з яким динамівський воротар Георгій Бущан вдіяти нічого не міг.

У Степаненка була манера - після забитого гола демонструвати емблему 'Шахтаря' на своїй футболці. З цим пов'язаний один із найконфліктніших моментів з його участю - 1 травня 2016 року у матчі проти, звичайно ж, 'Динамо'. 'Гірники' тоді перемогли 3:0, і після третього гола (його забив Едуардо) донецький півзахисник підбіг до трибун, де сиділа київська торсида, і виконав свій коронний жест. Це, зрозуміло, викликало обурення фанів, але не лише – Андрій Ярмоленко підскочив до Степаненка та вдарив його по ногах. Після цього хамського вчинку киянина було розбирання, що закінчилося публічним примиренням. Далі між двома визначними футболістами все налагодилося, Ярмоленко не раз в інтерв'ю жалкував про скоєне. Але епізод, звісно, ​​залишився в історії.

До речі, голів Тарас забив не так і мало для опорного півзахисника - 30. Причому, що характерно, переважна більшість (22) - у виграних матчах. А 10 із них безпосередньо приносили команді перемоги. І двічі він виконував дублі, що гравцям його амплуа робити зовсім не належить. 11 голів вийшли після ударів головою. Три з них - особливою ціною: їх Степаненко забив у єврокубках ('Порту' - у Лізі чемпіонів, 'Бенфіці' і 'Севільє' - у Лізі Європи). Усі - у динамічному, силовому стилі, розрізаючи простір і не залишаючи жодних шансів опікунам.

Практично всю свою кар'єру Тарас провів на своїй коронній позиції, лише епізодично опускаючись до центру захисту чи піднімаючись до центру півзахисту. Він наче народжений для гри в опорній зоні. Жилистий, чудово складений, витривалий, непоступливий за характером, безрозсудний у своїй відвазі, він випалює центр поля так, що туди й підійти страшно. Незважаючи на його вік, альтернативи йому поки не видно – ні у клубі, ні у збірній. Скільки ще років він зможе відіграти – хто знає. До якої позначки він доведе свою стелю виступів за клуб, з яким пов'язав своє життя? До 500? Було б гарно!