'Оболонь' рішуче відмовляється від VAR на всіх своїх домашніх матчах. Нововведення, ухвалене в усьому світі, київський клуб вважає безглуздим за такого, як в Україні, низького рівня суддівства. Ця ситуація змусила Terrikon.com згадати інші футбольні новації, які в результаті не прижилися...

Футбольні буліти

Це вигадали в 1977 організатори NASL - північноамериканської футбольної ліги, попередниці MLS. Суть у наступному. Після того, як у плей-оф гра приносила нічийний результат навіть після екстратайму, там замість серії пенальті призначали серію на кшталт хокейних булітів: гравці починали з центру поля і отримували по 5 секунд на те, щоб наблизитися до воріт і завдати удару. Протрималося це шоу до краху ліги 1982 року і потім ніде не застосовувалося. Все-таки футбол - не хокей, і так звані буліти не приносили особливого задоволення ні виконавцям, ні глядачам.

Вільні заміни

Еквадор - зовсім не баскетбольна країна, але саме тут спробували влаштувати з футболу щось подібне до баскетболу. На зорі 80-х у чемпіонаті країни дозволили вільні заміни - тобто, під час другого тайму тренери могли випускати на поле скільки завгодно гравців, у тому числі тих, хто вже грав. Можна собі уявити, особливо з урахуванням американського темпераменту, який хаос виникав під час гри і на що перетворилися протоколи матчів. Нововведення протрималося трохи більше місяця і померло під дружний сміх громадськості.

Три очки за домашню перемогу і два - за виїзну

Історично, у футболі за перемогу давали по два очки. 1981 року англійський футбол першим перейшов на нинішню систему: три очки за перемогу і одне - за нічию. Через два роки у третьому за рівнем дивізіоні влаштували експеримент: за перемогу вдома команди отримували два очки, за гостьову – три. Так мотивувався відкритий футбол на виїзді. Порозуміння клубів ініціатори реформи не знайшли. Особливого сплеску гостьової результативності не було відзначено, а ось постраждалі були. Наприклад, клуб 'Бат Сіті' замість перемоги в дивізіоні отримав лише четверте місце. Продовжувати не стали.

Ліміт нічиїх

Це була вигадка радянських функціонерів, які таким чином намагалися боротися із засиллям нічиїх у чемпіонаті СРСР. Справді, у сезоні 1977 року відсоток мирних результатів став уже просто непристойним. У підсумку вирішили так: за перші 8 нічиїх протягом турніру команда очки отримує, за всі наступні – ні. Потім кількість дозволених нічиїх збільшили до 10 (але й команд побільшало на дві). Проіснувало це правило досить довго – 11 сезонів. Часом дуже сильно псувало кров деяким учасникам. Наприклад, у 1979 тбіліські динамівці через ліміт недоотримали 4 очки, через це втративши срібні медалі (які, до речі, в результаті дісталися 'Шахтарю'). Ліміт скасували у 1988, що аж ніяк не вплинуло на відсоток мирних наслідків у чемпіонаті.

Післяматчеві пенальті при нічиїх

А ще раніше у радянському футболі був ще один експеримент, спрямований на боротьбу з нічиїми. 1973-го їх зовсім скасували. Ну, тобто як? Оголосили, що за рівного рахунку після фінального свистка питання вирішується за допомогою серії пенальті. Та команда, яка перемагала в цій перестрілці, отримувала одне очко, та, що програла — нуль. Били до упору, зрештою іноді серії затягувалися до неможливості. Показово, що на підсумковий розподіл команд нововведення майже ніяк не вплинуло (тільки бідне мінське 'Динамо' через нього вилетiло в Першу лігу замість 'Карпат'). Під вогнем критики союзна федерація в 1974 році змінила правило: серії пенальті призначаються тільки після рахунку 0:0 - а якщо після п'яти ударів з кожної сторони результат все одно залишається нічийним, обидві команди отримують по очку. Ця маячня, зрозуміло, призвела до того, що команди почали домовлятися про результати, в результаті серії пенальті почали нагадувати цирк, і їх сором'язливо скасували під час чемпіонату.

Введення м'яча з ауту ногами

Розмови про це ходили давно, але реальні експерименти ФІФА розпочала 1993-го на юнацькому чемпіонаті свiту. Начебто сподобалося. Вирішили протестувати в одній із нижчих англійських ліг. Найгіршого місця для цього не можна було придумати: тренери, які працюють з англійськими командами такого рівня - відчайдушні консерватори, прихильники олдскульного футболу та норм. У результаті проти нововведення виступили майже всі. Справді, коли кожен аут перетворюється на штрафний удар – тут уже є щось нездорове. Експеримент згорнули на півдорозі та довго про нього не згадували. Але нещодавно Арсен Венгер, якого ФІФА спеціально тримає для будь-яких революцій у футболі, повернувся до цієї ідеї. Щоправда, тепер йдеться про те, щоб вводити м'яч із ауту ногою лише на своїй половині поля.

'Золотий' гол

Його ввела ФІФА у 1993 і зберігала до 2004 з модифікацією у вигляді 'срібного' гола. 'Золотий' - це коли на стадії плей-офф після нічиєї в екстратаймі грають до забитого голу. 'Срібний' - це коли після забитого гола продовжують до кінця 15-хвилинного тайму, даючи шансу відігратися команді, що пропустила. Таким чином було розіграно титули чемпіона Європи 1996 і 2000 (німці отримали його, 'вбивши' чехів точним ударом Олівера Бірхоффа, а французи - італійців точним ударом Давида Трезеге). Зрештою, правило визнали швидше кіношним, ніж спортивним, і скасували безповоротно.