Сьогодні - піввіковий ювілей у легенди 'Шахтаря', зірки 90-х, екс-капітана команди Валерія Кривенцова. У ті роки 'гірників' без нього уявити було неможливо. Terrikon.com згадує минуле, виділяючи кілька знакових матчів у кар'єрі іменинника...

Найперший матч

Кривенцов - вихованець 'Шахтаря'. Першим тренером його був великий форвард Віталій Старухін, який працював тодi у клубній школі. Говорячи про те, що йому дав такий дивовижний наставник, Кривенцов виділяв насамперед якості не футбольні, а людські: «Перше і найважливіше, чому мене навчив Віталій Володимирович, — порядність! Він завжди наполягав на тому, що треба тільки повністю віддаватися улюбленій справі. Крім цього, ніколи не здаватися і бути прикладом для своїх товаришів по команді».

У першій команді Кривенцов дебютував не те, щоб феноменально рано, але таки у досить юному віці - 18-річним. Це був уже кінець радянської епохи. 4 вересня 1991 'Шахтар' грав у 1/16 фіналу Кубка СРСР зі 'Спартаком' з Нальчика. Тренер Валерій Яремченко від душі поекспериментував зі складом. Кривенцов вийшов у "старті" під номером 3 на позиції захисника та відіграв перший тайм, у перерві його замінив Сергій Онопко.

Перший матч у Донецьку

Зі 'Спартаком' 'Шахтар' грав у Нальчику. А донецький глядач уперше побачив Кривенцова трохи пізніше - 26 листопада того ж року, у наступному колі Кубка країни, що розпадалася. Суперником був 'Чорноморець', і так сталося, що цей матч став взагалі останнім для донецької команди у радянських турнірах.

Прощання вийшло невтішним - 'Шахтар' програв у серії пенальті. Кривенцова випустили наприкінці, на 115-й хвилині. Він взяв участь у післяматчевій 'лотереї', бив другим у своїй команді та ворота одесита Олега Суслова вразив. 'Шахтарю' це, втім, не допомогло - вирішальний удар досвідченого Сергія Ященка воротар 'Чорноморця' відбив.

Перший матч у чемпіонаті України

Стартовий чемпіонат України (перша половина 1992) Кривенцов провів у 'Шахтарі-2'. Дебют за головну команду у першості нової країни відбувся 16 серпня 1992 року – у другому за загальним рахунком та першому повноцінному, двокруговому чемпіонаті. 'Шахтар' приймав удома чернівецьку 'Буковину' і не зміг нічого з нею вдіяти - 0:0. Кривенцов вийшов на заміну замість Юрія Бєліченка на 75-й хвилині - дебют майбутнього капітана могли бачити лише 1 700 глядачів (аудиторія на футбольних матчах тоді, на жаль, збиралася мізерна).

Яремченко бачив у Кривенцові божу іскру, постійно випускав на заміну, а у другій половині сезону зробив уже гравцем основного складу. Загалом молодий півзахисник був задіяний у 26 матчах (18 разів виходив у старті).

Перший гол

У тому ж сезоні він забив і свій перший гол за 'Шахтар'. Взагалі, вражати ворота не було його основним завданням - класичний Кривенцов був атакуючим півзахисником, від якого передусім потрібували конструювати комбінації, а не завершувати їх. Але легкість і мобільність дозволяла йому опинятися у багатьох точках поля, зокрема - і ' лінії вогню ' . З реалізацією у нього був порядок - як правило, у вирішальні моменти йому вдавалося зберігати холоднокровність, хоча взагалі-то, гравець він був досить темпераментний, попередження отримував нерідко (у сезоні 1996/97, наприклад - аж 10 разів), чотири рази у своїй донецькій кар'єрі віддалявся (причому двічі – одразу, безпосередньо).

Але ось в атаці був спокійний і розважливий. Першою постраждала від нього тернопільська 'Нива', яка тоді виступала у Вищій лізі. Це сталося 15 листопада 1992 року. Кривенцов відзначився вже на 9-й хвилині матчу - і його гол виявився єдиним. У тому сезоні йому вдалося забити ще раз, але вже навесні, у травні. Але в тому матчі з 'Таврією' щастя 'Шахтарю' це не принесло – суперник виграв 3:1.

Перший матч у ранзі капітана

Кривенцова від самого старту кар'єри відрізняли дві якості, критично необхідні капітану футбольної команди - характер та відповідальність. Він був серйозний і комунікабельний одночасно. Рано чи пізно капітанська пов'язка мала його знайти. Зрештою, це вийшло. Головним тренером 'Шахтаря' тоді недовго був Валерій Рудаков, саме він уперше зробив Кривенцова головним у команді.

Це сталося 3 березня 1996 року у виїзному кубковому матчі проти київського ЦСКА-'Борисфена'. Кривенцов вивів на полі команду, в якій грали його товариші з не менш сильним характером – Геннадій Орбу, Сергій Ковальов, Геннадій Зубов, Дмитро Шутков. Але його авторитет визнавали і вони – хоча поруч із ними він виглядав трохи субтильним, навіть витонченим. 'Шахтар' у армійців мінімально переміг, Кривенцов зіграв 88 хвилин і був замінений на ветерана Ігоря Петрова. Загалом у ранзі капітана він відіграв за 'Шахтар' 16 матчів.

***

Кривенцев провів у 'Шахтарі' кілька прекрасних років. Був найкращим бомбардиром у сезоні 1997/98, після того, як поїхав до Італії Сергій Ателькін, а Андрій Воробей ще не набрав чинності. Тоді Кривенцов забив 11 голів (7-е місце у списку найрезультативніших гравців чемпіонату). Наступного сезону його відсунули у глибину, ближче до опорної зони – але там уже почав розвертатися Анатолій Тимощук. Як пізніше зізнавався Кривенцов, він зрозумів, що цю конкуренцію йому не виграти і пішов у донецький 'Металург'.

Але хіба вболівальники 'Шахтаря' можуть його забути? Для тих, хто бачив його в 90-ті, Кривенцов залишиться втіленням 'гірницької' елегантності - за всієї своєї простоти, його ігрова манера була неповторно естетична, спостерігати за ним було просто приємно. Це була та футбольна тонкість, якої так не вистачало тодішньому 'Шахтарю' - завзятому, непохитному, але, на жаль, не витонченому...