Проклятий червень: про найдивніший місяць в історії Шахтаря
У 1981 'Шахтар' переживав зміну поколінь, форсовану старшим тренером Віктором Носовим. Команди була нестабільна – то видавала переможні серії, то провальні. А у червні взагалі зобразила щось несусвітне, щось таке, чого більше ніколи не траплялося в історії клубу. Terrikon.com згадує про це...
Червень 'Шахтар' починав на 12-му місці. Після поразки від 'Спартака' 0:1 опустився на 13-й рядок. Вболівальники, які звикли до медалей (вони й торішнє 6-те місце вважали невдачею), засумували. Найголовніше – не було гри. Начебто більшість складу впізнавалася (вiдхiд трьох - Володимира Сафонова, Юрія Дудинського, Віктора Звягінцева - не створив великих проблем), але багато хто нагадував себе лише відносно. Чомусь команда втратила ту енергетику, яка її відрізняла у попередні сезони.
Ну, і почалося...
6 червня 'Шахтар' зустрівся в Москві з 'Динамо'. На однойменному стадіоні зібралося лише 6 750 нудних глядачів, які спостерігали за тим, як швидко обмінявшись голами в перші 10 хвилин (у нас – Сергій Акименко, у них – Гурам Аджоєв), суперники більше не забивали. Хоча, треба визнати, донеччани мали більше шансів відзначитися, в одному з моментів лише відчайдушний кидок воротаря явно перервав гольовий прорив Віктора Грачова. Визнаний лідер атак 'Шахтаря' Віталій Старухін просидів весь матч у запасі - тому що, як писав 'Радянський спорт', 'перебуває не в найкращій формі'.
Грав він справді гірше, ніж звик. Але історія була ширша. У програному матчі зі 'Спартаком' Старухіна замінили у перерві. Толку від нього справді в тому матчі було небагато - правда, потім писали, що він підвернув ногу і тому виглядав погано. Другий тайм він провів на лаві запасних - де його показали окремо, і, як на гріх, на той момент він щиро сміявся. А 'Шахтар' програвав! Це розлютило кураторів команди з обкому партії, і вони дали команду тренеру: Старухіна більше не випускати. Потім казали, що смішливий форвард так реагував на розказаний йому анекдот, але суті справи це не змінювало. Більше за 'Шахтар' 'Бабуся' не грав.
Але не відволікатимемося.
Отже, зігравши з 'Динамо' 1:1, 'Шахтар' повернувся до Донецька. Тут 11 червня він прийняв 'Пахтакор'. Глядачів на гру прийшло приблизно стільки ж, скільки й у Москві – 7 500 тисяч. В атаці замість Старухіна випустили молодого Акименка, в якому тоді явно бачили нового зіркового центрфорварду. Та він не забив. Єдиний гол – на рахунку Михайла Соколовського, який реалізував пенальті. Це був гол у відповідь, у підсумку - нічия 1:1. 'Якість гри допоможе повернути глядачів на трибуни', - писав Марк Левицький у 'Спортивній газеті'. Але з якістю були проблеми.
У неділю 14 червня 'гірники' приймали іншу середньоазіатську команду - 'Кайрат'. Тут ситуація розвивалася за іншим сценарієм - Соколовський відкрив рахунок на 10-й хвилині (фірмовим прямим ударом зі штрафного), але наприкінці матчу 'Кайрат' зрівняв рахунок ударом Гладиліна. Глядачів, незважаючи на вихідний, було ще менше – лише 5 тисяч. 'Шахтар' діяв хаотично, 'розсипчасто', особливо після того, як у перерві замінили Соколовського, який отримав травму. Загалом – 1:1, третя нічия поспіль із таким рахунком.
Далі 'Шахтар' вирушив на Кавказ. 20 червня команда вийшла на газон тбіліського стадіону 'Динамо' проти команди, яка зовсім недавно взяла Кубок кубків. Щоправда, у грузинів через травми не грали кілька гравців 'основи' - та все одно. Гаряча публіка у кількості 43 тисяч людей вимагала від своїх хлопців лише перемоги. Але вже на 2-й хвилині отримала 'плюху': Акименко, підхопивши м'яч у центрі поля, просочився до воріт і відправив м'яч у сітку повз воротаря Габелії. Зіграв у стилі Марадони (саме це прізвисько він носитиме надалі). 'Динамо' відігралося на 62-й хвилині з пенальті (його реалізував Шенгелія). Потім були люті грузинські атаки та героїчна гра донецького воротаря Віктора Чанова. Підсумок – знову 1:1.
Це вже було схоже на анекдот. Але він лише посилився через чотири дні до Баку. Там 'Шахтареві' довелося обходитися без травмованого Грачова - його не цілком адекватно замінили на новачка Валерія Гошкодера. Змiстовної гри не вийшло. Втім, як і у суперника. Як писали у "Спортивній газеті": 'Здавалося, грали не у футбол, а, як кажуть у таких випадках англійці, змагалися у конкурсі полотерів'. 'Шахтарю' вдалося відкрити рахунок на 77-й хвилині (Микола Федоренко). Здавалося, проти такого суперника втримати перемогу не важко. Але бакінці зрівняли рахунок уже за 5 хвилин. В результаті – ті ж злощасні 1:1.
Так закінчився червень – місяць, протягом якого 'Шахтар' зіграв поспіль п'ять матчів з однаковим рахунком. Такого курйозу в історії команди ніколи не було – і ніколи більше не буде. Вискочити з нічийного виру вдасться через тиждень (поразка від ростовського СКА 1:2), а потім пройдуть чотири перемоги поспіль із загальним рахунком 16:4. Складалося враження, що звільнення Старухіна вдалося нівелювати, і на очах уболiвальникiв виникає нова команда з більш різноманітним і сучасним нападом, в якому солували Грачов (6 голів з цих 16) і Федоренко (4), а також несподівано ще один молодий перспективний форвард Сергій Кравченка (3).
На жаль, все виявилося не так легко і просто. Хорошої нової команди не вийшло, а її солісти після закінчення сезону розбіглися в різні боки. Але це вже зовсім інша історія.
