Євгеній Волинець: Все відбулось дуже швидко
Новачок «Дніпра-1» голкіпер Євгеній Волинець, який перейшов цього літа з «Колосу», відповів на запитання клубної пресслужби.
– Чутки про зацікавленість «Дніпра-1» у тобі періодично виникали протягом останніх років, а зараз трансфер стався досить швидко. Розкажи, як відбувся перехід?
– Насправді все відбулося швидко. Все сталося буквально за день-два. Зізнаюся, сам трохи не очікував такого – спокійно готувався до сезону з «Колосом». Але все швидко відбулося, і я дуже радий, що опинився тут.
– Протягом кар’єри ти зовсім нечасто змінював клуби. Чи є з цього приводу зараз хвилювання?
– Можливо, дещо є, тому що шість років я грав в одному клубі. Але скажу, що з усіма хлопцями більш-менш спілкувався і знайомий, тому, думаю, що проблем ніяких не буде.
– Повернемося до початку кар’єри. Як ти прийшов у футбол та як опинився у воротах?
– Був набір до школи «Динамо». Тоді ще не було поділу на позиції – усі грали всюди. А згодом Євген Рудаков поставив мене у ворота, так і пішло.
– У дитячому футболі в тебе була безліч нагород як командних, так і індивідуальних, але до першої динамівської команди так і не вдалося дістатися. Багато конкурентів було? Важко було пробитися?
– Так, було багато конкурентів, адже динамівська школа славиться голкіперами. Я до останнього чекав свого шансу, але так його і не отримав. Продовжував працювати далі і зараз дуже задоволений, що потрапив до такого клубу, як «Дніпро-1».
– Першим твоїм дорослим клубом став харківський «Геліос». Можна вважати його стартовим трампліном у професійній кар’єрі?
– Так, це був перший період у, можна сказати, вже чоловічій команді. Я туди пішов з «Динамо-2» і здобув гарний досвід. Набрав певну кількість ігор, гарно себе проявив і отримав шанс у «Колосі».
– З «Колосом» ти пройшов тривалий шлях. Що будеш згадувати про цей період та клуб найперше?
– Це найкращий етап моєї кар’єри, і звісно буду згадувати його з теплотою. Відношення в клубі до мене з першого до останнього дня було дуже теплим і приємним. Тому бажаю «Колосу» перемог та руху вперед.
– «Колос» та «Дніпро-1» багато зустрічалися. Що запам’яталося з цього суперництва? І яким воно тепер буде для тебе по інший бік барикад?
– Яким буде, побачимо. Якщо буду виходити на гру з «Колосом», звісно, буду прагнути лише перемогти. А те, що було багато ігор, так склалося. «Дніпро-1» і «Колос» разом йшли з першої ліги, потім грали плей-офф за Лігу Європи, тому і була така кількість зустрічей. Думаю, ви погодитесь, що це були бойові ігри.
– До старту сезону залишився тиждень. Чи встигнеш налагодити комунікацію з новими партнерами, що є дуже важливим для голкіпера?
– Дай Боже, щоб встиг. Думаю, ми швидко знайдемо спільну мову та разом будемо все робити для досягнення результатів.
– Ти дуже зрідка даєш інтерв’ю. Чому так склалося?
– Не знаю, я не дуже публічна людина і часто відмовляю в інтерв’ю. Мені просто не дуже комфотно в такій ролі.
– Зі світлин в Інстаграмі можна зробити висновок, що важливе місце у твоєму житті займає родина. Чи дійсно це так, і чи йде вже по твоїх стопах син, який на фото завжди з м’ячем?
– (посміхається) Ну як йде… То м’яч у нього, то рукавички. Я проти, щоб він надягав рукавички. Але йому лише п’ять років, поки просто бавиться.
