Головний тренер «Минаю» Володимир Шаран – про підсумки сезону 2022/23.

– Яке особисто Ви ставили завдання перед командою на сезон?
– Конкретного завдання не було. Розумієте, на старті нам всім просто хотілось вірити у те, що чемпіонат відбудеться і ми доведемо справу до кінця – зіграємо у 30-у турі.

Думки на старті були різні. Здавалось, що у будь-який момент можуть початись зриви матчів і через деякий час змагання все ж таки вирішать зупинити. Про це говорили всі. Але з часом прийшла впевненість – матчі проводились, ми звикли до нових реалій. І вже тоді окрім гри почали вимагати від хлопців відповідного ставлення до поєдинків. А після тура так 5-го я дав інтерв’ю, у якому сказав, що наша ціль – зайняти 12-е місце. Не хотілось грати в перехідних поєдинках та й побачили силу інших команд. З’явилась віра, що це завдання нам вдасться виконати.

– Як життя одним днем впливало на Вас, на гравців?
– Дійсно жили одним днем. Я казав хлопцям, що нам варто пам’ятати минуле, жити сьогоднішнім днем та вірити у майбутнє. Просив радіти кожній дрібниці, цінувати те, що маємо. Через це і не було звичного у мирний час хвилювання за результат.

Пам’ятаю, як у першому матчі чемпіонату ми поступились на останніх хвилинах «Олександрії». Але тоді відчувалось якесь задоволення від того, що ми взагалі провели той матч на «Олімпійському» ще й проти моєї колишньої команди. Ми тоді побачили, що всі хлопці чекали на цей поєдинок, хотіли зіграти. Показали пристойну гру. І з кожним матчем у нас додавалось впевненості.

– Ви згодні, що 10-е місце – це результат, про який неможливо було мріяти на старті?
– Напередодні чемпіонату ми проводили спаринги з нашими майбутніми суперниками в УПЛ. Спочатку обіграли «Верес» і я побачив, що ми не гірші за рівненську команду. Але коли ми згодом поступились «Ворсклі» з рахунком 1:5, я зрозумів, що нам буде дуже важко. Вже думав, що якщо ми так само продовжимо грати і в офіційних матчах, то припущення експертів збудиться і ми будемо першою командою на виліт. Всі вже звикли за цей час, що «Минай» розташовується у підвалі турнірної таблиці. Ось після зустрічі з «Ворсклою» впевненості щодо нашого майбутнього не було. З’явились вже сподівання на перехідні матчі.

Але ми непогано підготувались до чемпіонату, додавали з кожною грою, мали стабільний склад. У нас ніхто не випадав через травми, всього пару гравців отримали дискваліфікації через картки. І це дуже важливо. Ми не мали потужну лаву запасних, щоб підсилити гру. Але хлопці витримали. Показали досить пристойний результат у першому колі – 14 пунктів. Ще й на зимову перерву пішли після виїзної нічиєї з «Зорею».

Друге коло показало, що прагматичний футбол приносить нам кращий результат. Про везіння навіть важко говорити, бо були матчі, в яких нам відверто не щастило, а були випадки й навпаки. Я про зустріч з «Чорноморцем». Вперше бачив таке, що команда перемагає без єдиного удару у площину воріт. Тоді супер відіграв наш воротар, захисники. Після цих трьох пунктів ми трішки заспокоїлись. Далі було важливо не програти «Руху» та перемогти «Металіст». Важливо, що ми підійшли до цих зустрічей у максимальних кондиціях – не дарма працювали на зборах над фізикою.

До речі, саме у Туреччині стало чітко зрозуміло, що у нас єдиний колектив. Маю на увазі всім відому ситуацію з «Шинніком». Я для себе зрозумів, що хлопці готові битись один за одного не тільки на полі, але й за його межами. Битись за команду та Україну.