Ракицький: Якби я знав, що так буде, то ніколи б не поїхав грати до Росії
Захисник «Шахтаря» Ярослав Ракіцький розповів про вирішальні ігри УПЛ, допомогу пораненому бійцю та прокоментував свої виступи в чемпіонаті Росії.
– Ярославе, попереду вирішальний відрізок сезону, а ти маєш великий досвід у таких матчах. Що головне в цей період?
– Як каже Містер, ми пройшли важкий рік – для «Шахтаря» і для всієї країни, залишилося два тижні до кінця сезону, тож повинні викластися зараз максимально. Потрібні велика концентрація, самовіддача, маємо докласти всіх зусиль, аби взяти в цих чотирьох матчах 12 очок, ось і все.
– Днями на твоїй сторінці в Instagram з’явився пост про зустріч із пораненим воїном ЗСУ, фанатом «Шахтаря». Наскільки відомо, ти візьмеш на себе всі витрати з лікування бійця. Розкажи, що це за історія?
– Так, хлопця звати Микита. Він зазнав важких поранень, зараз проходить лікування. Ці герої жертвують собою, захищаючи Україну. Завдяки їм ми живі і маємо можливість грати у футбол. Тому, вважаю, моя задача, як і всіх спортсменів, клубів, – допомагати нашим захисникам. Ми з ним зустрілися, трохи поспілкувалися. Домовилися, що, коли розпочнеться відпустка, іще приїду, поговоримо докладніше. Я багато чого хотів би розпитати в нього, упевнений, Микита також має запитання до мене. Я ніколи не ховаюся – на всі відповім. Головне, щоб він якнайшвидше одужував, став на ноги і повернувся до нормального життя.
– Щодо запитань до тебе. Коли генеральний директор «Шахтаря» Сергій Палкін давав інтерв’ю українському медіа Tribuna.com, то його запитали, чому клуб не коментує факт виступів Ярослава Ракіцького в чемпіонаті Росії від 2019 до 2022 року. Тоді Сергій Палкін пообіцяв, що найближчим часом ти даси власний коментар щодо цієї ситуації. Що б ти міг сказати?
– Скажу, що я, у першу чергу, футболіст. Футбол – моя робота і справа всього мого життя. І в Росії я робив лише те, що грав у футбол. А коли почалася повномасштабна війна 24 лютого 2022 року, то я того ж дня вирішив розірвати контракт і повернутися до України. Цей вчинок і є моєю відповіддю. Ніхто не міг уявити такого масштабу агресії: що росіяни тисячами вбиватимуть українців, руйнуватимуть наші міста. Якби я знав, що так буде, то ніколи б не поїхав грати до Росії! Більше того, вважаю, що багато хто до лютого 2022 року не сприймав це настільки важко: подивіться, у Росії проводився чемпіонат світу з футболу, мав відбутися фінал Ліги чемпіонів, багато українців продовжували жити в Росії і працювати, країни торгували між собою. Але 24 лютого розставило все по місцях – в один день усі зрозуміли, що в нас, у цивілізованого світу немає нічого спільного з Російською Федерацією. Тому я тут, в Україні, – разом зі своєю країною, зі своїм народом. І це моя відповідь на всі запитання.
