Головний тренер "Ворскли" Віктор Скрипник поділився своєю думкою про матч 18-го туру УПЛ проти "Металіста 1925" (0:0).

– Нам завжди чогось не вистачає, якихось нюансів: то поперечина, то інші гарні моменти, то прості голи, які ми пропускаємо. Нарешті ми сьогодні не пропустили, але й не забили. Важка гра, але я задоволений тим, що ми хотіли виграти. Ми хотіли контролювати м'яч та через контроль створювати тиск. Як і було у першому таймі. Якщо пропускаєш чи забиваєш, гра змінюється. Сьогодні була така гра, що будь-яка помилка могла бути фатальною. Насамкінець усі побоювалися, особливо після паузи на тривогу. Було вже тяжко внести у гру конструктив. В основному були довгі передачі та надія на стандарти. Маємо те, що маємо. Шкода, коли вилітають чи не грають, я не кажу, що найкращі гравці… але доводиться дивитися на молодь, яка справді може цю команду в майбутньому добре презентувати. І бути першою особою цієї команди. Бо в нас, як ви бачите, йде зміна поколінь. У нас дуже добротні дорослі досвідчені гравці, але в той же час у нас дуже маленький прошарок футболістів середніх років. Таких як Челядін, Павлюк. Таких треба більше. Ми дивимось більше на молодь.

Ми розмовляємо з хлопцями, вони теж шоковані. Також вважають ті матчі, в яких ми вигравали у перших таймах, коли загалом у першому таймі можна було закривати гру, а у нас були якісь конфузи. Сказати, що ця психологія так впливає на них? Це не такий визначальний фактор.

Півроку молоді гравці були разом із нами в Ужгороді. Тренувалися поруч із основою, грали за дубль, я дивився на них. Дехто тренувався з нами. Я вже сказав, що це та грядка, яка в майбутньому уособлюватиме "Ворсклу". Це представники школи. Це те найцінніше, що має бути у кожної традиційної команди: молодь, яка піднялася та грає першій команді

Помилки бувають наприкінці матчів. Ось як сьогодні. Там десь трохи затримався, там десь жовта картка. З "Зорею" – дві жовті картки, гравець пішов з поля, вели 2:0, а стало, як стало 2:3. Іноземці додають колориту, якого десь нам не вистачає. Створюють імпровізацію. Якщо ми дивимося на бразильця Феліпе, то завдяки своїй структурі тіла та техніці він може зберегти м'яч попереду. Про Сефері я навіть утомився говорити: якщо він не заб'є, то ніхто в нас не забиватиме. Вже лаю всіх. Це хлопець, який побував у добрих школах: у Швейцарії, грав у Албанії. Він багато забивав, грає за збірну. Тож ми раді, що вони у цій ситуації взагалі погодилися приїхати до України.

Нам потрібно формувати нову команду. Старожили – це дуже добре, молодь – це дуже добре. Але нам потрібна, як я вже казав, ось той прошарок, якого немає. Той прошарок, який був, просто пішов від нас. У нас почав грати Челядін, почав грати Павлюк – це ті, кому 23-24 роки. Їх можна перерахувати на пальцях однієї руки. Решті або вже за тридцять, або ще дуже молоді. Ця різниця дається взнаки. На тренуваннях, коли немає тиску, молодь гасає так, що думаєш – ось вони готові. Але коли кидаєш їх у бій, то видно, що ще "сируваті". Потрібно гаряче серце, але холодну голову.