Ярослав Ракицький тріумфально повернувся до єврокубків, мало не подарувавши перемогу 'Шахтарю' у Варшаві. Ну і що з того, що його гол вийшов, м'яко кажучи, неформатним? Сам Ярослав такий, і весь його шлях у футболі та 'Шахтарі' - теж. Terrikon com згадує...

⚽️ ЦЕЙ ГОЛ! 🔥 Ярослав Ракіцький 👏

⚒ #Shakhtar #ШахтарФеєнорд #UEL pic.twitter.com/9T7GxKgfQA

— ⚒FC SHAKHTAR DONETSK (@FCShakhtar) March 9, 2023

Почати з того, що у Ракицького – дуже специфічний психотип, у якому незвичайним чином поєднується похмура мовчазність – і вміння завжди знайти потрібне слово, закритість – з умінням поставити себе у колективі, простота – із зірковістю. Ця людина зіткана з протиріч, у чому ми неодноразово могли переконатися за час його донецької кар'єри. Недарма і характеристики йому дають протилежні. Наприклад, Андрій П'ятов описував Ракицького як скромну та спокійну людину. А Віталій Віценець, який знає Ярослава з дитинства - як 'веселого хулігана'.

Він чудово знає собі ціну, але, здається, зовсім не прагне її якось монетизувати. Він абсолютно далекий від піару і не любить щось робити напоказ. Мабуть, він так само добре, як зараз, почував би себе, якби його прізвище знали не мільйони людей, а десяток сусідів у селищі. Чи не тут ключ до тієї неформатності, яка супроводжує його на всьому його футбольному шляху?

Згадаймо, як він починав. За основний склад 'Шахтаря' молодий захисник став грати з середини серпня 2009. Місце він отримав начебто і раптово, завдяки відходу в 'Барселону' Дмитра Чигринського - але припав до душі Мірче Луческу (а це завжди було непросто для українського футболіста!) і швидко вписався у команду. Більше того: 27 вересня 2009 року в матчі відкриття 'Донбас Арени' проти 'Оболоні' саме його визнали найкращим гравцем вечора. Старт був якщо не феноменальний, але вже точно вражаючий.

Його визнали найкращим молодим футболістом України за підсумками 2009. А грав він через 'не можу', бо дихати нормально не міг. У прямому значенні слова. У нього були вроджені порушення у будові носової перегородки. Наприкінці першого дорослого сезону, коли з'ясувалося, наскільки це заважає грі, Ярославу зробили операцію із припікання гайморових пазух. Операція нескладна, і з цією проблемою було покінчено.

У Ракицького часто видавалися вечори, коли важко було сказати – молодець він чи ні. Дуже показовим був матч на 'Камп Ноу' у березні 2011 року. Чвертьфінал Ліги чемпіонів - перший і єдиний в історії - вийшов 'Шахтарю' боком, 'Барса' виграла 5:1. Гра в обороні Ракицький провалив - на його совісті другий гол Дані Алвеса, який вирішив багато, в третьому він невдало підставився під удар Жерара Піке. При цьому єдиний гол нашої команди належить йому, і забитий він був так, що барселонська аудиторія могла тільки руками розвести: після передачі з флангу він у стрибку технічно переправив м'яч ногою у дальній кут. Бездоганне виконання! Щоправда, воно вже нічого не вирішувало.

До речі, і в попередньому протистоянні з 'Ромою', у римському матчі Ракицький 'привіз' команді гол, почавши водитися на своїй половині поля. А в іншому діяв бездоганно, не припустившись жодної помітної помилки. Таке в нього майже завжди бувало - плюси змішувалися з мінусами, утворюючи дивовижний стиль великого майстра, схильного до незрозумілих вивертів.

Це людина, яка, за оцінкою Хосепа Гвардіоли, має чарівну ліву ногою. І це людина, яку УЄФА свого часу зробив показовим посібником на тему 'як не треба грати' - за грубий підкат у матчу Лiги чемпiонiв з 'Порту', оцінений суддею прямою червоною карткою.

У свій час Йожеф Сабо дорікав Ракицькому в тому, що той рік за роком робить ті самі помилки, не тримає гравців щільно, не вчасно зупиняється в штрафному. І той же Сабо у вересні 2016 року називав Ракицького «єдиним лідером збірної України».

Ракіцький - людина з принципами, які за його природної впертості стають просто 'залізобетонними'. Іноді це ставало очевидним для всієї країни. Пам'ятаєте історію з татуюванням, присвяченим Донецьку вже після того, як 'Шахтарю' довелося залишити рідне місто? Це, мабуть, найочевидніша, точніше – найрозпіареніша ЗМІ ілюстрація постійного прагнення Ракицького жити так, як він вважає за потрібне, не думаючи про те, що про це можуть сказати.

Але коли потрібно робити вчинки - він зазвичай все робить правильно. І коли почалася війна, він негайно покинув Зеніт, бо тільки так і міг вчинити.

Це справді складна, неоднопланова людина. Він може здаватися дуже скромним – а може й купити собі годинник Hublot за 20 тисяч доларів. У ньому співіснують і грубість, і ніжність. Згадується одне з його ранніх інтерв'ю, взяте у його донецькій квартирі. На питання, хто в будинку головний, він зі своїм фірмовим агресивним виглядом відрубав: 'Я!' А за кілька хвилин дружина Ольга із задоволенням згадала епізод, коли Ярослав притягнув їй оберемок троянд – більше сотні. 'Що за привід був? Повернувся зі зборів, скучив', - пояснила вона.

В іншому інтерв'ю приблизно тих же років він так описував ймовірне десятирічне майбутнє: 'Я куплю великий будинок під Донецьком, заведу ротвейлера, Оля народить мені дітей. Шикарно, якби одразу близнюки вийшли!' Не склалося, принаймні, поки що...