Сьогодні виповнюється 40 років Едуардо да Сілвi - колишньому форварду 'Шахтаря', гравцю вельми своєрідному, який не реалізував свій величезний потенціал, але в історії клубу слід залишив. У день ювілею Terrikon.com згадує його найкращий сезон, який став для Едуардо видатним у двох сенсах - ігровому та моральному...

Коли Едуардо визнавали найкращим гравцем 'Шахтаря' сезону 2015/16, було якось ніяково згадувати, що роком раніше він гравцем команди вже не був і мало хто розраховував на його повернення. 2014 року Едуардо залишив Україну, охоплену неоголошеною війною, став грати за 'Фламенго' у спокійному Ріо - ну, справді, з чого б йому повертатися в турбулентну українську реальність? Проте це сталося.

Його присутність у 'Фламенго' не справила особливої ​​сенсації. 8 голів за половину сезону 2014 та ще 2 за половину 2015 – результат посередній. Але, мабуть, він залишався б там і далі, якби не повернувся до 'Шахтаря'. Свою роль зіграв найкращий друг Даріо Срна, партнер зі збірної Хорватії та капітан гірників. Він і в першій появі Едуардо відіграв головну роль, і в другiй теж.

Едуардо повертався як вільний агент - і явно не як основний гравець атаки, де тоді ще на повну силу блищав Алекс Тейшейра. Такої визначної результативності Едуардо пред'явити було. Він взагалі ніколи багато не забивав - окрім двох сезонів у загребському 'Динамо', особливо 2006/07, коли на його рахунку опинилося 34 голи у 32 матчах. Тож до його бомбардирських якостей багато хто ставився скептично, не заперечуючи його спільну корисність у командній атаці. Але якраз в останньому сезоні перед відходом із 'Шахтаря' Едуардо показав більш-менш пристойний результат – 9 голів у 23 матчах.

Повернення Едуардо відбувалося на тлі відходу Луїса Адріано, і навіть якщо не могло бути повною компенсацією такої втрати, все одно було важливо в психологічному плані. Це демонструвало здатність 'Шахтаря' заповнювати втрати в той момент, коли від клубу чекали в кращому разі повільної агонії, а то й швидкого розвалу. Едуардо був потрібен як індикатор стабільності в ситуації, коли клуб втрачав одного бразильця за іншим (згадаймо, що влітку, окрім Луїса Адріано, пішли ще Дуглас Коста і Фернандо). Крім того, він показував моральний приклад іншим. Якими б не були нюанси його повернення, саме собою воно виглядало неабияким вчинком. Насамперед тому, що він чудово знав ситуацію і їхав в Україну не навмання, розуміючи всі складнощі. Але таки їхав.

Щодо суто футбольного сенсу, то Мірча Луческу в інтерв'ю сформулював ідею повернення так: 'Важко відшкодувати втрату Луїса Адріано. Едуардо допоможе зберегти комбінаційний стиль команди. А потім, уже під час сезону, сказав: 'Я знаю, коли його треба випускати!' І це правда було схоже на магію.

Едуардо провів дивовижний сезон. Він майже не виходив у основному складі. Наприклад, у чемпіонаті України з 19 своїх матчів 13 починав на лаві запасних. Але забивав із небаченою регулярністю – всього на його рахунку 12 голів. Це його найкращий результат в УПЛ – і це абсолютний рекорд для 'джокерів' ліги. Причому почав вражати мету майже з самого старту. Виходило просто кумедно. У першому турі Мірча Луческу випустив його проти 'Олександрії' в 'основі' - Едуардо не забив. А в наступних трьох турах він з'являвся із запасу – і відзначився у кожному з цих поєдинків. Доходило до курйозів. У матчі із 'Зорею' він відіграв лише 15 хвилин - і забив двічі. Вистачило двох торкань м'яча.

Загалом же, з 12 його голів лише 2 він провів у статусі гравця стартового складу, причому в одному матчі. Але що це був за матч – проти Динамо, виграний Шахтарем 3:0! Едуардо в ньому відкрив рахунок на 33-й хвилині, а потім остаточно прибив киян на 78-й. За мотивами цього його гола виникла грандіозна бійка з вилученням Андрія Ярмоленка та Тараса Степаненка.

Це було 5 травня 2016 року. Тієї весни Едуардо злетів на гребінь хвилі. Він відчув команду, команда довірилася йому – і справа йшла як слід. Він був добрий і на євроарені, де 'Шахтар' конкретно нагадав про себе, дійшовши до півфіналу Ліги Європи. Едуардо забив 'Андерлехту' в обох поєдинках 1/8 фіналу, а потім у півфіналі - 'Севільї', у важкий момент, коли гол дозволяв залишитися у суперечці за вихід у фінал (на жаль, у результаті суперечка була програна). Звичайно, у тому моменті красенем виявився Марлос, який своїм пасом розтрощив весь захист іспанців. Але як тонко розпорядився м'ячем Едуардо, опинившись перед воротарем! Менше секунди йому знадобилося, щоб точно оцінити ситуацію і тихенько послати м'яч повз воротаря під штангу. Не дивно, що цей гол був визнаний найкращим за місяць:

Эдуардо – автор лучшего гола в мае

Примітно, що того сезону Едуардо, який ніколи не прагнув до яскраво вираженого лідерства, був визнаний одним з головних авторитетів команди, формальним виразом чого стало його капітанство. Щоправда, з пов'язкою на рукаві він виводив 'Шахтар' лише двічі, обидва рази - у незначних кубкових поєдинках. Але був важливим сам факт. Сезон явно складався як слід, і можна було припускати, що 33-річний хорвато-бразилець ще стане в нагоді клубу.

Але ні. Тобто практично нi. Його повернення передбачало півторарічний контракт. Продовжувати його у грудні 2016 не стали. Новому тренеру Паулу Фонсецi він виявився не дуже потрібним. Спочатку ще грав, і у двох перших турах нового чемпіонату навіть забив по голу (а в одному ще зробив асист). Але потім Фонсека 'втряс' свій новий склад, і Едуардо там уже місця не знайшлося. Хоча, прощаючись з гравцем, генеральний директор Сергій Палкін написав у Фейсбуці емоцiйні рядки: 'Діду, величезне тобі дякую за професіоналізм, самовіддачу, за кожен із 57 м'ячів, забитих за Шахтар! Розлучатися завжди сумно, але впевнений, у пам'яті та серцях уболівальників твоя гра, твій футбол, твої голи залишаться назавжди! Удачі тобі і всього найкращого!

По суті, тоді й закінчилася його кар'єра. Формально, після 'Шахтаря' Едуардо відіграв ще у двох клубах - бразильському 'Атлетіко Паранаенсі' та польській 'Легії'. Фактично, вийшло лише 17 матчів у сумі - і жодного гола. Найкращий Едуардо, звичайно, залишився у 'Шахтарі'!