«Шахтар» запросив на матч з «Ренном» 12-річного Іллю та 8-річного Микиту Калімбетів з Попасної, які втратили батьків через війну в Україні.

У середу у Варшаві відбулася пресконференція головного тренера «Шахтаря» Ігора Йовічевіча перед матчем з «Ренном».

– Восени ви мали яскравий тренерський дебют у Лізі чемпіонів. Які очікування від завтрашнього в Лізі Європи?
– Це привілей, що ми знаходимося тут, на цьому самому стадіоні у Варшаві. Це означає, що ми пройшли певний позитивний шлях, аби і далі бути в Лізі Європи, знаючи, які команди не потрапили на цю стадію. Наведу один приклад: «Атлетіко» (Мадрид). Або в цьому самому турнірі грає «Барселона». Це доказ того, що стабільність і рух команди зростають, і впевненість так само. І з тими самими мріями, з якими ми почали цей сезон, вони залишаються. І якомога довше ми хочемо побути в цьому турнірі. Декілька місяців грати в Лізі чемпіонів й Лізі Європи – це дуже велика річ для нас, для нової команди, що зібралася пів року тому. І ми не хочемо зупинятися, а хочемо думати, що неможливе може стати можливим.

– Зважаючи на те, що у Франції триває чемпіонат, ви із суперником підходите до гри не в рівних умовах. Чим компенсуватимете брак ігрової практики?
– Так, ми не в рівних умовах, але взагалі життя зараз не складається в рівних умовах. Дві країни – Франція та Україна – не є в рівних умовах, і ми це мусимо сприйняти як справжні бійці. Звісно, що в «Ренна» триває чемпіонат, вони в іншому тонусі – чотири дні тому зіграли останній матч. Ми свій останній зіграли 23 листопада проти «Ворскли», і це достатньо багато часу без офіційних поєдинків. Для нас це буде достатньо невизначена ситуація: з одного боку, маємо відсутність ігрової практики на такому рівні, бо є лише турецькі збори, товариські ігри, з іншого, можемо компенсувати цей гандикап божевільною мотивацією та єдністю, що нас характеризували впродовж останніх пів року. Тож та невизначеність якраз мотивує. Це я називаю «страх». Журналісти знають, бо я неодноразово говорив про цей страх. Але це не той страх, що блокує, а той, який налаштовує тебе з більшою концентрацією на наступну гру, на опонента, на стрес. І ми це хочемо відчути ще раз завтра.

– У «Ренна» зараз не найкраща серія – 4 поразки в 5 матчах. Чи це буде на користь «Шахтарю»? І чи ви вже вирішили, як команда гратиме без Мудрика і ким ви його заміните?
– Ми говоримо про «Ренн», який до чемпіонату світу був однією з найкращих команд у Європі за своєю формою. Це показує сама статистика: вони не програвали 17 матчів поспіль й перебували у верхній частині французького чемпіонату, що входить до топ-5 ліг. З іншого боку, від мундіалю до сьогодні вони мають маленьку кризу в результатах, де не все виходило так, як вони звикли. Звісно, ми теж хочемо цим скористатися. Однак я два фактори навів – це відсутність нашого тонусу, що ми компенсуватимемо на 100 відсотків мотивацією й бажанням. Ми тривалий час не грали офіційні матчі, і розпочинати в Лізі Європи – це збільшення мотивації й характеру, аби показати завтра найкращі якості. А щодо Мудрика, то Мішу ми любимо й завжди за нього вболіватимемо, але мусимо навчитися жити без нього. І той футболіст, що гратиме на його позиції, має інший профайл, гратиме трошки інакше. Звичайно, що такого футболіста не купиш на ринку, таких майже немає. Але все одно маємо декількох гравців, які можуть замінити його, з іншим профайлом, іншими характеристиками, що допоможуть команді. Гадаю, все буде добре, за якийсь час ще зіграємося, згуртуємося, і команда покаже себе якнайкраще. Мудрику бажаємо усього найкращого, і він це знає, але наше життя має продовжуватися без нього. Це є футбол. І ще я хотів би сказати: сподіваюся, що завтра вболівальники на стадіоні, люди, які прийдуть, дадуть нам поштовх, аби здобути позитивний результат. І особливо два хлопчики, які тут сидять, – Ілля та Микита. Вони долучаться до нас на стадіоні й підтримуватимуть, бо ми з ними ще міцніші як команда. І дай Боже, щоб завтра це відбилося на результаті.