Костариканський новачок «Дніпра-1» Рональд Матарріта прокоментував свій перехід до української команди.

– Перш за все, хочу подякувати усім членам команди за теплий прийом. Це дуже зворушливо, і я зараз перебуваю в передчутті нового виклику. Це дуже хвилюючий момент – мій перший переїзд до європейського футболу, до такої великої команди. Як я дізнався про таку можливість? Один з агентів сказав мені, що є пропозиція. Після завершення контракту із «Цинциннаті» я сфокусувався на продовженні кар’єри у Європі, і, дізнавшись про інтерес з боку «Дніпра-1», одразу обрав цей варіант.

– Переїзд до Європи означає докорінні зміни у житті. Готовий?
– Так, дійсно, це ніби почати все з нуля. Але я відчуваю, що готовий до такого виклику. «Дніпро-1» – велика команда, лідер чемпіонату України, грає у Лізі Конференцій та має можливість потрапити до Ліги чемпіонів. Є багато речей, які роблять мене щасливим прямо зараз.

– На батьківщині ти грав за «Алахуеленсе» – один з двох найбільших клубів Коста-Рики разом із «Саприссою». Розкажи про цей клуб та про футбол твоєї країни.
– «Алахуеленсе» – мій рідний дім. Вони завжди зі мною, я навіть тренувався з ними завжди під час міжсезоння. Дуже люблю цю команду, вболівав за неї з дитинства. І коли отримав можливість стати гравцем «Алахуеленсе», був дуже щасливий.

– Що для мешканців Коста-Рики означає футбол?
– Якось я прочитав, що близько 95 відсотків костариканців дивляться футбол. Наша країна сперечається з Уругваєм – хто ж є найфутбольнішою державою у світі. Костариканці завжди дуже сильно підтримують збірну, стежать за матчами. Я часто отримую повідомлення від вболівальників, які мене підтримують – це хвилює і надихає.

– Ти провів останні шість років у США. Розкажи, будь ласка, про цей досвід.
– Рівень соккера у США зростає. Коли я прибув туди та почав грати за «Нью-Йорк Сіті», у команді було багато світових легенд: Андреа Пірло, Давид Вілья, Франк Лемпард, тренером був Патрік Вієйра. Це був дуже емоційний час, я дуже багато чому навчився у цих майстрів. Коли перейшов до «Цинциннаті», був вже більш досвідченим гравцем. Зараз же я відчуваю потребу у чомусь більшому, тому й обрав «Дніпро-1» своєю першою європейською командою у кар’єрі.

– Нещодавно ти досяг вершини – брав участь у чемпіонаті світу. Така нагода була ще чотири роки тому, але ти не поїхав на Мундіаль через травму…
– Це був найважчий момент у моєму житті. Знаєте, у дитинстві усі мріють грати на чемпіонаті світу за свою країну. І через зовсім маленьку травму ти раптом втрачаєш мрію!.. Після того Кубка світу я ніби почав все с початку. Пообіцяв сам собі: обов’язково буду на наступному турнірі. Пообіцяв це своїй бабусі, яка з дитинства є моїм найпалкішим вболівальником. За ці чотири роки багато чого відбулося, у тому числі й найгірша травма у моїй кар’єрі. Це трапилось у грі кваліфікації проти Канади. Нам потрібна була лише перемога. В одному з епізодів під мене жорстко підкотились, гомілка вивернулась. Але я продовжив матч – напевно, через адреналін. У перерві мені зробили пару уколів, адже я мав грати далі. Якби я попросив заміну, хтось мав виходити без розминки, і невідомо, до яких наслідків це б призвело. Але на 68-й хвилині я відчув, як щось розірвалося всередині ноги. У цей момент я зрозумів, що це серйозна травма. Був квітень, і мені казали, що відновлення потребуватиме 8 місяців. Але я був готовий вже через 5 місяців… Можу запевнити і українських вболівальників, що так само буду боротися та віддаватися грі за «Дніпро-1» на сто відсотків.

– Які спогади залишись від чемпіонату світу?
– Чемпіонат світу – щось надзвичайне, що ви можете пережити. Напевно, з цим можна порівняти Лігу чемпіонів. Словами важко передати усі емоції, усі почуття, які є від перебування там. Особливо після операції та відновлення, яке я пережив. Після цього грати проти Іспанії та Німеччини – це неймовірно.

– Твоя бабуся підтримувала тебе?
– Ха, звісно! Вона була вдома з моєю родиною і дуділа у вувузелу. Знаєте, це дуже гучно (сміється) і, напевно, обурювало оточуючих рано вранці, адже є різниця у часі між Коста-Рикою та Катаром.

– Дещо схоже може бути тепер постійно, адже є різниця у часі між Коста-Рикою та Європою…
– (сміється) Так, буде те ж саме. Усі повинні будуть прокидатися дуже рано, коли я гратиму. До речі, перед Кубком світу вона витратила чималі гроші на великий телевізор, щоб дивитися матчі з моєю участю. Бабуся дійсно зробила для мене дуже багато, - слова захисника наводить офіційний сайт дніпрян.