Чемпіонат світу в Катарі подарував нам 64 матчі. Якісь зустрічі були цікавіші, якісь — більш динамічні, решта — незабутньо інтригуючі. Однак за кожною перемогою та невдачею футболістів на полі стояли ті, хто визначає малюнок гри своїх команд насправді. Цього разу поговоримо про найкращих ковалів успіхів своїх збірних на світовому форумі.

Щоб кожен матч смакував краще, а подія очікувалася з більшим нетерпінням, інколи варто лоскотати нерви. Ліцензована в Україні платформа vbet слоти допоможе вам відчути смак азарту в будь-який час дня та ночі. А тепер до головного.

Ліонель Скалоні

Франція, Бразилія, рідше — Англія. Але обов’язково — Аргентина. Саме ці збірні лунали в контексті теми головних фаворитів перед стартом турніру. Проте якщо «ле бльо», «селесао» та «трьох левів» тренували наставники з ім'ям, то Ліонель Скалоні брав участь у першому змаганні такого масштабу. То що ж, новачкам щастить? До Скалоні «альбіселесте» не могли стати чемпіонами світу 36 років, мрія світової вершини не підкорилася асам тренерської думки країни Дієго Марадони. Скалоні ж зміг. А тому став одним з головних героїв нації. Звісно ж, після іншого Ліонеля.

Could Scaloni do it again in 2026?! 🤩

— FIFA World Cup (@FIFAWorldCup) December 27, 2022

Валід Реграгі

Найвище досягнення африканської збірної на Мундіалі — лише верхівка айсберга величезного успіху Марокко в Катарі. «Атлаські леви» постали типовим андердогом, який нівелює сильні сторони суперника завдяки важкій праці та надлюдській наполегливості, а самі з ефективністю роботів кристалізують нечисленні шанси біля воріт опонента у сенсаційні голи. Валід Реграгі створив унікальний механізм, в якому кожен знав своє завдання до найтонших подробиць, а будь-який відхід від стратегії жорстко карався залізною рукою наставника. І це працювало. Правда більше на руйнування, ніж на атаку.

Ерве Ренар

Французький наставник — тренер, який у своїй професії зірок з неба відверто не хапає. Його актив налічує хіба що дві перемоги в фіналі Кубка Африки. Проте тепер Ренар має повноцінне право розповідати онукам, що власноруч обіграв майбутнього чемпіона світу. Перемога Саудівської Аравії над Аргентиною в першому турі групового раунду — без перебільшення, монументальне досягнення скромного азійського колективу. І навіть за умови відсутності подальшого прогресу у вигляді виходу в плей-офф це той випадок, коли про тебе будуть говорити завдяки одному матчу.

Златко Даліч

Коли ти досяг вершини, найскладніше — втримати висоту. За чотири з половиною роки до поїздки в Катар збірна Хорватії досягла неймовірного, адже друге місце на світовому форумі-2018 було сенсаційною сенсацією. Саме тому той факт, що «картаті» завдали ще одного нокауту всім скептикам ще й на турнірі в Азії, став новим одкровенням. Златко Далічу вдалося майже неможливе — він не тільки сконцентрував мотивацію в гравців команди, яка за чотири роки не зазнала карколомних кадрових змін, а й знайшов сили не втратити мотивацію сам.

🗣️ DALIC ON MODRIC
"I don’t think you can be a great player if you’re not a fully rounded person"

🇭🇷Croatia's coach Zlatko Dalic gives insight on #TheBest FIFA Men's Player Luka Modric & more

Full interview
👉https://t.co/9ichGANaN0 pic.twitter.com/dMMIAgc5BC

— FIFA (@FIFAcom) September 28, 2018

Грем Арнольд

Збірна Австралії здолала бар'єр групового раунду турніру, і вже в цьому — величезна заслуга тренерського штабу команди. Обійти Данію з тим підбором гравців, який мав Грем Арнольд — це дійсно круто. Але ця збірна вабить ще й іншим. Австралія Арнольда — це команда без «гальм» у найкращому значенні цих слів. «Соккеруз» не зважають на суперника, а грають в атакувальний футбол і не рахують помилки в обороні. Так, в сучасному спорті такий підхід головного — результату — частіше не дарує. Однак хто сказав, що в світі мільярдів немає місця подиху романтики?