Головний тренер «Шахтаря» Ігор Йовічевич – про важливість молодих футболістів «гірників» для майбутнього клубу.

– Щодо Михайла Мудрика: наскільки команда є залежною від нього зараз?
– Знаєте, Божий дар – мати в команді футболіста, який однією дією може вирішити долю гри. Тож це для нас – Божий дар. Своєю поведінкою, робочою етикою він нам допомагає вирішувати тактичні проблеми через свою техніку. Ми ж допомагаємо створити умови, щоб він міг отримати м’яч у певному просторі та бути ще небезпечнішим в атаці.

Це один з тих чинників, які ми задумували проти «Дніпра-1». Ми хотіли володіти м’ячем, грати на половині поля супротивника – це означає, що Мудрик має бути ближче до чужих воріт. Навіщо йому бігати назад за латералем суперника? Це той фактор, коли я як тренер хотів звільнити від оборонних дій найкращого атакувального футболіста команди, який на той час забив уже сім м’ячів. Проте іноді не все виходить, хоч він і забив один гол із тієї зони, звідки він часто забиває в цьому чемпіонаті. Такого футболіста ми хочемо переконати в тому, що є певні незахищені зони в суперника.

Навіть якщо я скажу, що там буде Мудрик, то знайдеться квадрат, де вони не зможуть захиститися за умови, що він вчасно потрапить у цей квадрат. Від моменту отримання м’яча обличчям до воріт суперника вже з’являється Мудрик, тому він і коштує 100 мільйонів. Як тренер я це вже не контролюю. Я можу контролювати те, щоб він прийняв м’яч у своїй зоні. У цьому компоненті мене також дуже здивували Олександр Зубков і Швед. Нам їх бракувало, коли хлопці травмувалися, щоб здобути баланс між правим і лівим флангом в атаці. Для моєї гри вінгери є дуже важливими. Тож мати футболіста, який думає, як стати найкращим у світі, – це лише на користь команді.

Коли говориш із ним, то бачиш у його очах лише м’яч і мету, як стати краще. Він увесь час хоче бути найкращим – у їдальні, у тренажерному залі, на тренуванні. Коли всі закінчили заняття й пішли, а він і далі б’є по воротах з точки в точку, вдосконалюючи свою техніку та удар. І ми хочемо йому допомогти.

– Мудрику лише 21 рік, але чи можна сказати, що він уже є прикладом для інших гравців?
– У Хорватії футболістів із таким неймовірним талантом називають «проєкт». Перша команда таким гравцям дає дорогу значно раніше, щоб уже в такому віці він мав щонайменше 90 або 100 матчів. Це такі гравці, як Дані Ольмо, Лука Модрич і багато інших. Тільки після 100 матчів тут продають гравця, але не до топклубу, а до проміжного. У цьому проміжному клубі він розвивається і потім уже йде до «Барселони» чи «Реала», як зробили Матео Ковачич, Лука Модрич, Марцело Брозович. Усі вони із загребського «Динамо» не одразу потрапили до «Реала»: Лука Модрич через «Тоттенхем» перейшов до «Реала».

Нині обставини змусили нас узяти відповідальність у свої руки та працювати. Гравці молоді, але молоді за кар’єрою, а не віком. Повторюся: такий гравець, як Мудрик, у загребському «Динамо» виступав би вже років зо два як основний. Зараз я вимагаю від нього грати 90 хвилин, щоб давати користь команді своїми діями, хоч він має вже щонайменше два роки грати на такому рівні. У свої майже 22 роки він уже повинен мати 100 матчів за першу команду, а не 20.

Судакову 20 років, і вже не можна сказати, що він дуже молодий. Ще раз – це все порівняно з тією моделлю, яка є в Хорватії. Усі рівняються на те, як удосконалюють і продають гравців у Хорватії щороку. Усі вони потім грають в «Інтері», «Барселоні» та «Реалі» саме завдяки цьому. У свої роки Судаков мусить грати в чемпіонаті в основному складі «Шахтаря», тому я приходжу і говорю, що він у свої 20 років повинен мати вже 70 ігор за «Шахтар», а виходить так, що в нього і 20 не було.

Зараз ми маємо швидко працювати з таким талантом, але є тиск уболівальників, і треба працювати з урахуванням цих факторів. Ми маємо пройти через досвід поразок, через перемоги. Головний тренер «Барселони» Хаві казав, що Гаві та Педрі кращі за нього та Іньєсту у свої 20 років. Однак ані Хаві, ані Іньєста не виграли чемпіонат світу у 20 років, а це вдалося їм у 28 років. Лука Модрич теж не став найкращим футболістом світу у 20 років, а зробив це в 33. Тож на все свій час. Ти маєш пройти через це, а середній вік чемпіонської команди – 28 років.

Ми будуємо великий проєкт, чемпіонську команду. І будуємо її довкола молодих гравців. І я дуже хочу, щоб наші молоді футболісти не поспішали їхати до інших європейських чемпіонатів та клубів. Той-таки захисник Йошко Гвардіол з «Динамо» (Загреб) не перейшов одразу до великого клубу, а пішов до «Лейпцига». Це дозволило йому навчатися й розвиватися поступово. І наші гравці повинні мати терпіння, продовжувати вдосконалюватись у «Шахтарі», зростати разом з клубом. Такі проєкти є важливими і для успіхів клубу, і для кар’єри самих футболістів.