Завтра у півфіналі чемпіонату світу зустрінуться Франція та Марокко. Колишня колонія гратиме зі своєю колишньою господаркою. Природно, історичне підґрунтя враховується та обговорюється. У зв'язку з цим Terrikon.com згадує 5 аналогічних випадків зі схожим бекграундом...

1950. США – Англія 1:0

У серединi ХХ століття США та Великобританія вже були надійними союзниками у політиці та економіці. Мало хто згадував, що ці країни в минулому не раз воювали одна з одною, що саму свою незалежність Сполученим Штатам довелося виривати в англійців із боєм. Тим не менш, у підручниках історії все це було прописано – і за фактом, справді, проти Англії вийшла грати її колишня колонія.

Сили суперників здавалися несумірними. Ставки на перемогу Англії у тому чемпіонаті світу (він проходив у Бразилії) приймалися за коефіцієнтом 3:1, США – 500:1. Американська команда складалася з любителів, серед яких вважалися, наприклад, посудомийник та водій катафалка. Англія, укомплектована суто професіоналами, вважалася найсильнішою командою світу. Але це не спрацювало. Героїчна гра воротаря США Френка Боргі та вдалий удар центрфорварда Джо Гетьєнса на 38-й хвилині народили найбільшу на той час сенсацію в історії чемпіонатів світу. Перед матчем в англійських газетах писали, що у всьому світі у футбол не вміють грати лише ескімоси та американці. Помста за це високомiр'я Сполученим Штатам вдалася на славу.

1978. Нідерланди - Австрія 5:1

Здавалося б, тут уже якась деколонізація? Мiж тим, у XV - XVI століттях Нідерланди реально були власністю Австрії - точніше, складовою величезної імперії Габсбургів, у складі якої вважалися найціннішою перлиною. Потім була революція та визвольна війна, потім Австрія сильно зменшилася у розмірах – і до 1978 року стала скромним європейським політичним середняком. Але ж було, було...

На аргентинському чемпіонаті світу Австрія почала несподівано чудово, посіла перше місце у групі з Бразилією, Іспанією та Швецією. Далі, за регламентом, йшла чвертьфінальна група, де від цієї зухвалої команди вже чекали на подвиги. Але все розвіялося, як дим, у першому ж матчі. Голландці (тодішні віце-чемпіони світу) просто знищили історичного суперника. Фатальним для австрійців став мікро-відрізок на 36-37 хвилинах, коли спочатку Роб Ренсенбрінк з пенальті зробив рахунок 2:0, а в наступній атаці Джонні Реп забив ще. Нідерланди наочно показали, хто є хто у футбольній ієрархії - і в результаті, як ми пам'ятаємо, ще раз стали того року віце-чемпіонами світу.

1982. Гондурас – Іспанія 1:1

Узбережжя Гондурасу було відкрито Христофором Колумбом у 1502 році, а через 22 роки іспанські конкістадори на чолі зі знаменитим Ернаном Кортесом остаточно завоювали цей регіон, який до того довго контролювався могутнім союзом майя. Під владою Іспанії скромна країна залишалася до 1821 року, коли в результаті загального повстання колоній Латинської Америки здобула незалежність.

Але після цього Гондурас мав, прямо скажемо, дуже мало можливостей помститися своїй колишній господині. Шанс виник у 1982 році, коли чемпіонат світу проводився в Іспанії, а Гондурас потрапив в одну групу з господарями. Зрозуміло, всі пророкували йому похмуру перспективу у такому протистоянні. Але іспанці тоді огидно підготувалися до домашнього мундіалю і насилу виповзли з групи. Величезні проблеми з командою позначилися вже в стартовому поєдинку - саме з Гондурасом. Відкривши рахунок на 6-й хвилині, андердог відчайдушно відбивався, а хвалені фаворити нічого розумного збагнути попереду не могли. Врятував їх лише дуже сумнівний пенальті, реалізований Лопесом Уфарте. У результаті - нічия 1:1, яка для Гондурасу стала, звичайно, чимось схожа на подвиг.

2002. Сенегал - Франція 1:0

Сенегал був однією з найбільш процвітаючих і демократичних колоній Франції, бездонним постачальником арахісу та деяких інших корисних продуктів - але все-таки колонією з усіма неприємними наслідками. Тому в її історії ми бачимо і боротьбу за незалежність, і повстання, і проголошення повного суверенітету у 1960 році.

Перед матчем цих суперників на японо-корейському чемпіонаті світу 'колонізаторське' підґрунтя було очевидним, його дискутували в пресі, на цю тему говорили і африканські футболісти. Ситуацію посилювало ще й те, що очолював збірну Сенегалу француз Брюно Метсю. Триколірні носили одночасно титули чемпіонів світу та Європи, здавалися непереможними - але середній вік команди вже перевищував 29 років, і вона, схоже, не розумiла, за що їй ще боротися. Голодні, злі африканці, у яких, навпаки, жоден гравець ще не переступив рубіж 28-річчя, билися як справжні леви. У їхньому складі був найкращий футболіст Африки 2001 Ель-Хаджі Діуф, який буквально затерзав французьку оборону. А на 30-й хвилині молодий Папа Буба Діоп вразив ворота Фаб'єна Бартеза. Більше ніхто у цьому матчі не забивав. Велика сенегальська помста відбулася!

2014. Чилі - Іспанія 2:0

Як Гондурас, Чилі кілька століть була однією з численних іспанських колоній в Америці. Визвольна війна під проводом людини з несподіваним для тих країв прізвищем О'Хіггінс принесла цій гордій країні свободу. Він почала жити своїм розумом, добувати мідь, срібло, вугілля, селітру, потихеньку воювати з сусідами, зберігаючи пам'ять про іспанців хіба що у прізвищах своїх громадян.

І ось колишня колонія зустрілася зі своїми колишніми гнобителями майже на рідних теренах - на бразильському чемпіонаті світу. І завдала такого удару, що будь-який чилійський патріот міг бути задоволений. Іспанія на той час мала титули і чемпіона світу, і чемпіона Європи (знайома ситуація, правда?), але виглядала тролхи втомленою вiд перемог. А збірна Чилі, навпаки, переживала розквіт, у неї сформувалася чудова компанія з такими людьми як Артуро Відаль, Едуардо Варгас, Алексіс Санчес. У 2015 та 2016 вона завоює американське 'золото'. Ну, а в Бразилії дуже грамотно і впевнено обіграла 'золотий склад' Іспанії, позбавивши його останніх надій на вихід із групи (перед цим він знатно зганьбився у грі з Нідерландами - 1:5). Саме того дня закінчилася епоха великої команди Хаві та Іньєсти. Велика іспанська історія...

2022. Туніс і Марокко проти Франції

На нинішньому чемпіонаті світу з темою деколонізації відбувається щось безпрецедентне. Французи зустрічаються вже з другою своєю колишньою колонією. Спочатку – Туніс, який отримав моральне задоволення, вигравши у колишніх гнобителів 1:0 у групі. Але той матч нічого не вирішував, 'триколірні' провели його абияк, історичне підґрунтя їх не особливо хвилювало.

Інша справа - майбутня битва з Марокко. Тут ставки – на найвищому рівні. І боротимуться обидві команди по-справжньому. Хоча вже звучать голоси про те, що для африканської збірної матч цей – більше, ніж просто матч, що це не лише спортивна, а й патріотична подія. Отже, треба впиратися подвійно...