Руслан Нещерет: Для нас третє місце не може бути прийнятним
Голкіпер «Динамо» Руслан Нещерет в інтерв'ю офіційному клубному сайту підбив підсумок першої частини сезону.
- Руслане, поточне третє місце для «Динамо» – прийнятний результат з огляду на те, як складалася перша частина сезону для нашої команди?
- Звичайно, для нас ця ситуація з третім місцем не може бути прийнятною, оскільки такий клуб, як «Динамо» Київ, завжди ставить перед собою лише найвищі завдання та для нас існує лише перше місце у таблиці. Шанси завжди є, тому будемо наполегливо працювати і вірити, що весняна частина сезону в чемпіонаті складеться для нас краще.
– Почався чемпіонат для «Динамо» жахливо – із двох поразок. Незвичайно було бачити команду на останньому місці у турнірній таблиці?
- Звичайно, було якось не по собі після такого початку чемпіонату. Ніхто не розумів, чому це відбувається. Але під час чемпіонату ситуацію вдалося виправити і, поступово піднімаючись у турнірній таблиці, повернутися у боротьбу за найвищі місця.
– Цього сезону ти провів 10 матчів – вісім у вітчизняній Прем'єр-лізі та два у Лізі Європи. Чи можна сказати, що кожен наступний поєдинок надає впевненості?
- Так, впевненість приходить, коли ти граєш, тому можу сказати, що мені легше з кожним матчем, а партнери по команді допомагають мені у всьому.
- Як часто відбуваються індивідуальні розмови з тренером воротарів Михайлом Михайловим?
– Після кожного поєдинку у мене з Михайлом Леонідовичем відбувається індивідуальне теоретичне заняття. Переглядаємо матч, обговорюємо, що було добре, а що – ні, намагаємось вдосконалити мою гру.
– А з головним тренером Мірчею Луческу були розмови?
- Луческу на тренуванні або перед грою може щось підказати, але більше діалогу у мене з тренером воротарів.
– Також тобі довелося пропустити кілька тижнів через травму носа. Це був рецидив того пошкодження, яке ти отримав на зимових зборах, чи травми одна до одної не стосуються?
– Я одержав рецидив на тренуванні. Було багато ударів, і я дуже близько наблизився до нападника. Він цього не побачив і зблизька потрапив мені в обличчя. Я спершу не зрозумів, що сталося щось погане, продовжив тренування, а вже після заняття відчув біль у носі. Подивився на себе в дзеркало – а він трохи кривий (посміхається).
- Загалом, наскільки подібні травми впливають на гру воротарів надалі після повернення на поле?
- Є певні побоювання, щоби знову не «прилетіло», але це лише перший тиждень після повернення. Потім уже набагато легше.
- Цей чемпіонат командам доводиться грати за незвичайних умов – зокрема, будь-якої миті гра може перерватися на невизначений час через повітряну тривогу. Це якось впливає на футболістів?
- Трохи страшно стає, коли починається повітряна тривога. Навіть не за себе, а одразу думаєш про сім'ю, щоб усі були в безпеці. Це найголовніше.
- У «Динамо» був один такий матч – у Львові із «Рухом». Чим займали себе у притулку, доки гра не відновилася?
- Спілкувалися з хлопцями, дехто дивився новини в телефоні.
– Як твої рідні та близькі? Чи все у безпеці? Чи є хтось із сім'ї, хто став на захист Батьківщини?
– Загалом, сім'я у безпеці. Батько вже 20 років служить у лавах ЗСУ. Повномасштабне вторгнення він зустрів у Києві, а потім одразу пішов захищати Батьківщину від окупантів.
- Які найближчі плани, де проводиш відпустку?
- Поїду з дівчиною в гори, трохи відпочину та почну готуватися до другої частини сезону.
- Чи стежиш за чемпіонатом світу? За кого вболіваєш?
- Так, дивлюся кожен матч. Вболівав за Португалію, але вона, на жаль, вилетіла.
