Дмитро Нємчанінов: Минай прогресує

Захисник «Минаю» Дмитро Нємчанінов провів свій 120-й матч в УПЛ. Напередодні гри проти «Дніпра-1» на ужгородському «Авангарді» 32-річний футболіст поспілкувався із клубною пресслужбою.

– Пане Дмитро, 120 матчів – це багато чи мало?
– Не думаю, що це дуже багато, тому, що міг зіграти набагато більше. Мабуть, деякі травми завадили і деякі ситуації, коли ще був молодий. Думаю, у складі «Волині» міг зіграти набагато більше. Загалом, я вважаю, що це непогане досягнення. Можливо, залишу своє прізвище в історії українського футболу.

– Ви один з найдосвідченіших в команді. Як почуваєтесь у молодому колективі?
– Добре. У наш час вже не так звертаєш увагу на різницю у віці. Це коли я був молодим, то існувала ще якась дідівщина. Тоді ти розумів, що є ветерани у команді, є гравці старшого віку і тоді були трошки інші обов’язки у молодих. Життя змінилось. Молодь зовсім інша і вже навпаки ті, хто доросліший, також до молоді тягнеться, прагне прогресувати. Це як наші батьки – ще років 5-10 назад не знали навіть як мобільними телефонами користуватись, хіба «кнопочними». А зараз майже у всіх є сторінки у соціальних мережах, месенджери. Добре, коли в команді є сплав молоді та досвіду. Це гарне поєднання. Все ж таки без досвіду важкувато будувати команду. Навіть взяти за приклад «Шахтар» – у них є Тарас Степаненко. У «Динамо» – Сергій Сидорчук. Молоді властиво помилятись і у ці моменти поряд мають бути досвідчені партнери.

– «Минай» декілька разів вже прикро втрачав очки, але наразі в активі команди 9 пунктів. Напевно, це непоганий здобуток, якби таку альтернативу було запропоновано ще до старту чемпіонату?
– Я трішки слідкував за «Минаєм» останні два-три роки. Бачив як закарпатці виходили до вищої ліги. Так от результати команди в УПЛ були не такими гарними, як на те очікували тренери, гравці, керівництво та вболівальники. Скажу за себе – я сюди прийшов з прагненням грати і перемагати. Не чудом здобувати очки, а заслужено брати їх у матчах. Тому ні зараз, ні літом не сказав би, що 9 очок – це супер. Хочеться більше вигравати. Тим паче коли побачив як змінилась команда з того часу, як й прийшов. Наразі ми бачимо зовсім інший колектив, який може грати у футбол – грати у нормальний футбол. Навіть по статистичним показникам ми далеко не на останньому місці і навіть не всередині. Взяти ту ж кількість пропущених голів та кількість створених моментів. У певний час за деякими показниками ми навіть «Динамо» випереджали. Помітно, що команда прогресує. Думаю, у нас є гарне майбутнє.

– За рахунок чого це вдається? Адже команда зібрана літом майже з «нуля» і дуже багато гравців – представники першої ліги.
– Те, що гравці грали ще зимою у першій лізі – це ж не вирок якійсь. Колись і я був молодим, грав у першій лізі і отримав запрошення у «Волинь» Віталієм Володимировичем Кварцяним. Отримав шанс і скористався їм. У першій лізі теж дуже важко останні роки. Команди суттєво додали і там вже немає такої кількості прохідних матчів. Гравці демонструють нормальний футбол. До нас прийшли хлопці голодні до перемог. Зараз це шанс для них грати в українській Прем’єр-лізі. Вони молоді. Якщо будуть показувати високий рівень гри, на них будуть звертати увагу й інші клуби. Рівень чемпіонату України знизився – це не секрет. І є великий шанс потрапити в команду з верхньої частини турнірної таблиці. Повторюсь, це великий шанс для молоді. Ще п’ять років тому отримати таку можливість важко було.

– Володимир Шаран часто говорить про те, що команді не вистачає майстерності у завершальній стадії. Це головна проблема наразі?
– Так, головна причина втрати нами очок – низька реалізація. Можливо, скоро прорве. Скільки ми моментів створили у останньому матчі проти «Ворскли»?! Вісім небезпечних точно. А прям 100-відсоткових – два-три. У суперника ж два удари – два голи. Так, це знову таки досвід і питання майстерності. Адже коли полтавці були у кінці таблиці, всі задавались питанням – як вони з таким потенціалом, фінансовою можливістю і гравцями, які не перший рік грають разом, у національній збірній виступали, втрачають очки з такою регулярністю. До нас це прийде з часом. Не можна зібратись майже з «нуля» літом командою, де грають багато молодих, і одразу почати демонструвати результат.

– Гра проти «Дніпра-1» буде найважчою для «Миная» цією осінню?
– Ні, не найважча. Ми уже у психологічному плані додали. Як каже головний тренер, на нас не тисне результат. Ми повинні виходити і грати у свій футбол. Якщо ми продовжимо створювати моменти і почнемо їх реалізовувати, то ніяких проблем у нас не буде – будь-то «Дніпро-1» суперник, чи «Динамо». Знов таки, взяти гру проти киян – деякі гравці нашої команди донедавна на «Олімпійський» не виходили жодного разу, а вийшли проти динамівців, грали і створювали моменти. Ми тоді як мінімум могли грати внічию. Потрібно психологічно бути готовим. Головне у нашому футболі, та й і у житті бути психологічно урівноваженим. Потрібно виходити і грати. Все буде добре.