Йовічевич: Перше класико для мене було мрією
Головний тренер «Шахтаря» Ігор Йовічевич поділився емоціями після перемоги над київським «Динамо» (3:1).
– Які враження після першого у вашій кар'єрі дербі з «Динамо»?
– Я щасливий і гордий за те, що команда не зупиняється, що команда голодна й готова до будь-якого виклику. Футбол належить гравцям, адже саме вони ухвалюють рішення на футбольному полі. Яке я маю відношення до того, що Зубков ударом через себе забив «Реалу», а потім відзначився головою і сьогодні теж забив? Футболісти ухвалюють рішення, а я можу лише пишатися ними. Хлопці дають мені мотивацію і наснагу далі працювати з ними, діставати задоволення й працювати ще старанніше. Перше класико для мене було мрією. Коли я був тренером «Карпат» і «Дніпра-1», хотілося обіграти гранда, а тепер хочу гідно протистояти грандові. Наразі виграв найсильніший, і нас це має потішити, надати більше впевненості, проте не самовпевненості, щоб працювати так і далі.
– Сьогодні ви вперше перемогли в протистоянні з Мірчею Луческу. Наскільки це важливо для вас? Перед матчем думали про персональну боротьбу?
– Можливо, моя відповідь вас не влаштує, але не я грав проти Луческу, а «Шахтар» грав проти «Динамо». Те, що команда віддала всі сили на футбольному полі, робить мене щасливим, гордим, тому в мене команда з характером. Перші 20 хвилин була певна скутість, команда відчувала мандраж, тому що в таких відповідальних іграх ти не маєш права на помилку. «Дніпро-1» зносить усе на своєму шляху, і нам треба прийняти цей виклик. Луческу – топтренер, він абсолютний топ, і мені як молодому тренерові хочеться повторити його досягнення, оскільки він титулований тренер, який виграв багато трофеїв. Протягом минулих ігор він мене багато чого навчив: які механізми він використовує в грі своїх команд і що треба для того, аби твоя команда була успішною. Однак я беру деякі моменти не лише від нього, а й від інших тренерів, адже ти постійно щось відзначаєш для себе. А вже через свою ідею робиш комплекс моделей гри, які ми сьогодні бачили на футбольному полі. Можна сказати, що Луческу мені допоміг удосконалити себе як тренера.
– «Шахтар» зараз на піку форми або ще може додати? Чи змінилися завдання в Лізі чемпіонів?
– Я не знаю, чи зараз пік форми. Узагалі, я не вірю ні в пік періодизації, ні в пік форми, ні в пік життя. Ти повинен завжди бути сфокусованим на теперішньому й давати максимум на сьогоднішній день. Уже сьогодні ти моделюєш своє завтра. Легко грати класико, але до цього матчу було так багато роботи і тренувань, яких ніхто не бачить. Не можна просто натиснути кнопку та обіграти «Динамо» – це неможливо, тож перемога – це плід нашої роботи. Концентрація і мотивація, яку демонструє команда, множиться на талант. Безумовно, наші гравці дуже молоді й талановиті, та й мені є куди зростати, надто в Лізі чемпіонів. Протягом своєї кар'єри я провів у Лізі чемпіонів лише чотири матчі. Голод і синергія тренерського штабу, футболістів, персоналу роблять нас одним цілим, і ми стаємо сильнішими. Ми відчуваємо підтримку вболівальників, наскільки я бачу, то вони з нами. Я хочу подякувати їм через такі матчі, надто тому фанатові, який сьогодні зробив перший дотик по м'ячу. Усі хорвати, я і моя родина бачили всю ситуацію через газети, телебачення, й ми знаємо про нього. Він – боєць, Україна має пишатися ним. У мене пішли мурашки по шкірі, коли я побачив і впізнав його. На футбольному полі ми повинні давати боротьбу, щоб під час перегляду наших матчів воїни пишалися нашою командою, адже серед них є багато вболівальників «Шахтаря».
– Оцініть гру Михайла Мудрика, адже саме його гол після нереалізованого пенальті та м'яча «Динамо» знову повернув перевагу вашій команді.
– Потрібна перемога команди, але один із факторів перемоги – «персоналія та обличчя команди». Це визначає, з якого матеріалу нас зроблено, щоб переламати гру на нашу користь. Якщо подивитися матч Ліги чемпіонів із «Лейпцигом», то після пропущеного м'яча вже в першій атаці через 10 передач ми знов забиваємо гол. У грі із «Селтіком» ми пропустили, однак також відігралися. Ми це робили неодноразово, сьогоднішній матч не став винятком. Якщо ти можеш відігратися на заповненому стадіоні в Лейпцигу, коли не чути один одного, то в цьому й полягає «персоналія команди». Замість того, щоб сісти після пропущеного гола, ти йдеш і робиш рахунок 2:1. Так, мої гравці ще недосвідчені, проте мають ментальність переможців. Через такі матчі, як сьогодні з «Динамо», ми маємо вдосконалювати себе й зростати як команда, а лідери нам надають упевненості. Звичайно, поразки будуть, і мені буде сумно сидіти тут і пояснювати вам, чому ми програли. Зараз ми спіймали момент і не хочемо його відпускати, адже для таких моментів ти й живеш і щодня працюєш, але головне – не боятись успіху. Сьогодні відчувалося, що ми – фаворити, однак у класико немає фаворитів. Торік «Реал» усіх обігравав, а «Барселона» була в кризі, однак мадридці програли 0:4, тож фаворитів немає. Сьогодні ми показали, що наразі ми кращі, ніж «Динамо».
– Раніше «Шахтар» акцентував на контролі м'яча, а зараз у матчах із сильними опонентами ваша команда віддає ініціативу суперникам. Чи можна сказати, що новий стиль «Шахтаря» передбачає відмову від тотального контролю за умови, що результат не страждає?
– Так, я не хочу бути рабом контролю м'яча, однієї ігрової схеми, однієї системи та одного стилю гри. Стиль, що ви бачите, – це команда, яка б'ється за результат. Тут немає зірки, проте є команда-зірка. Мені як тренерові хотілося б контролювати гру у всіх її чотирьох фазах: коли ти з м'ячем, коли ти без нього, коли виходиш у контратаку і як реагуєш на його втрату. Є моменти, коли команда суперника відмінно грає, перебудовується, грає між лініями, і ти маєш терпіти, показувати характер. Організація гри – це контроль гри навіть коли ти без м'яча. У грі проти «Селтіка» ми мали 39 відсотків володіння м'ячем, однак настільки ефективно скористалися цими 39 відсотками, що виглядало, ніби ми контролюємо гру. У поєдинку з «Реалом» було так само – у них відсоток володіння м'ячем був понад 60, але виглядало все так, що ми домінуємо, виходимо з оборони в атаку, граємо між лініями, маємо моменти, хоча відсоток володіння м'ячем був на 20 відсотків менше, ніж у «Реала». Контроль м'яча не означає, що ти граєш краще.
– Чому було ухвалено рішення провести матч у Львові, а не в Кракові чи в Лондоні?
– Я не маю відповіді на це запитання.
– Ви дали відпочити Мудрику, Степаненку та Судакову, адже попереду в команди матчі з «Колосом» і «Минаєм»? Чи плануєте ви використовувати ротацію і в наступних поєдинках?
– Кожен наступний матч – найважливіший. Наразі гра проти «Колоса» для нас ключова, і втрачати очки ми не маємо права. Повторюся: «Дніпро-1» зносить усіх на своєму шляху, і ми мусимо бути на висоті. Завтра матимемо відновлювальне тренування, хоча в нормальному мікроциклі цей день повинен бути вихідним, але нам уже треба діяти, адже на носі гра з «Колосом». Ми подивимось на фізичний і психологічний стан хлопців, оскільки класико й матчі з «Реалом» забирають багато емоцій. Ми вирішили зіграти тим самим складом, аби подивитися, як виглядатимемо кілька ігор поспіль, – це чемпіонський підхід. Великі клуби – ПСЖ, «Баварія», «Барселона», «Реал» – грають і виграють що три дні. Ми хочемо і мріємо зробити таким самим клубом «Шахтар» і прямуватимемо цим шляхом, набуваючи досвіду. Я хочу, щоб хлопці відчули стрес, адже тільки через стрес ти можеш зростати й давати креатив. Якщо ти в зоні комфорту – не зробиш нічого, і це не лише у футболі, а й у житті. Нехай буде стрес, що спровокує паніку, страх, і цього не треба боятися. Без страху немає куражу. Гра з «Колосом» є дуже важливою, потім думатимемо про «Минай» і «Селтік».
