Захисник «Динамо» та збірної України Олександр Караваєв розповів про свої емоції під час війни.

— Коли почалося повномасштабне вторгнення і ще не було відомо, що буде з українським чемпіонатом, чи не було у вас думок залишити «Динамо» і перейти до європейської команди?
— Усі одразу почали думати, щоб перейти чи ще щось така ситуація. Але, по-перше, ти не знаєш, як ти маєш виїхати, бо такого закону немає, в принципі можливе і таке, що ти показуєш документ про трансфер тощо, але я цим не цікавився.

— Що для Вас було найважчим за період чемпіонату під час війни?
— Мабуть, те, що сім'я спочатку не була біля мене. Ці переживання за рідних. Коли вони вже виїхали за кордон, тоді стало набагато легше та спокійніше у моральному плані.

— Який рахунок фізичної виснаженості це теж, мабуть, важко?
— Ну, переїзди – це вже другорядне, порівняно з проблемами та переживаннями, які є у людей і те, що мої рідні були на окупованій території, а не в безпеці, це не так важко. Коли розумієш, яка зараз ситуація, всі ці проблеми відходять на другий план і все.

— Який момент найбільше вразив та зворушив під час війни?
— Вражає, мабуть, навіть до сьогодні той момент, що всі наші люди, та не лише наші, але іноземці так згуртувалися разом і допомагають одне одному. У мене є дуже багато знайомих у Херсоні, і вони самі пропонували мені та моїм рідним якусь допомогу, хоча я розумію, що у них не дуже добре фінансове становище, але вони все одно хочуть допомогти. Саме тоді ти розумієш, що у людей може нічого не бути, але вони віддадуть останнє для того, щоб допомогти комусь.