Корнієнко про травму: Ніколи в житті не було таких болісних відчуттів, одразу зрозумів - все погано
Отримати серйозну травму у своєму першому ж матчі в сезоні і не впасти духом. Вже в перший день після операції стати на хвору ногу і розпочати процес реабілітації. Віктор Корнієнко відчуває у собі сили, підтримку команди та близьких, щоб йти до своєї мети.
Нагадаємо, 30 серпня у матчі 2-го туру УПЛ "Шахтар" - "Кривбас" захисник "гірників" після зіткнення з Дмитром Хомченовським отримав важку травму. Обстеження виявило у 23-річного футболіста – розрив передньої хрестоподібної зв'язки. Вердикт – півроку на відновлення. Той день Віктор не хоче згадувати й досі. Захисника прооперували у Римі, розпочався період реабілітації. І він обов'язково буде успішним, запевняє футболіст. Корнієнко приєднався до команди у Варшаві напередодні матчу Ліги чемпіонів проти "Селтіка", саме там і дав інтерв'ю для terrikon.com, зарядивши своїм позитивом.
- Розпочнемо по порядку, з матчу з "Кривбасом". Перша гра в сезоні і одразу таке розчарування. Як зараз згадуєте той момент?
- Жахливі спогади. Ніколи в житті не міг уявити, що буде така неприємна та дуже серйозна ситуація. Хочеться забути цей день та не згадувати більше ніколи.
- Які були перші думки, одразу стало зрозуміло, що травма серйозна?
- У мене був шок, ніколи в житті не було таких болісних відчуттів. Відразу зрозумів, що там усе дуже погано.
- Коли озвучили діагноз, яка була реакція?
– Усі на 99 відсотків вже розуміли, що це за травма. Все ж таки у нас у клубі лікарі найвищого рівня, професіонали своєї справи і вже не вперше стикаються з подібними ситуаціями. Мені сказали, що дуже велика ймовірність, що це хрестоподібні зв'язки. Наступного дня зробили МРТ, і все підтвердилося. Я чудово розумів, що це півроку і це найсерйозніша травма для футболіста. Але це життя і воно триває, тим більше роки дозволяють повернутися ще сильнішим і стати ще кращим.
- Вас прооперували в Римі, коли почався процес реабілітації?
- Вже наступного дня після операції зняли дренажі, прийшов реабілітолог і сказав: давай, вставай та пішли у фітнес зал працювати. М'яко кажучи, я був здивований. Ще не міг ні вправо ні вліво навіть сантиметра повернути ногою, такий жахливий був біль. Ну нічого, я себе налаштував, узяв у руки і потихеньку став на ноги і пішов у зал. Спочатку були звичайнісінькі заняття, елементарно піднімав ногу. З кожним днем все краще і краще. Треба терпіти, через біль, іншого вибору немає.
- Спілкувалися з кимось із футболістів, які вже мали таку травму?
- Так, звичайно. Наприклад, із Денисом Поповим з "Динамо" Київ. Він мені першим написав, у нього двічі така ситуація була. Денис мені відразу сказав, що треба мати залізні нерви та терпіння. У багатьох хлопців були такі травми, все залежить від відновлення, бажання.
- Дуже багато футболістів з різних команд підтримали вас у соцмережах, наскільки було важливо отримати цю підтримку?
- Для мене дуже важливо бачити та відчувати підтримку всіх хлопців. Всі чудово розуміють, що це за травма і що на мене чекає. Від їхньої підтримки і усмішка з'являється на обличчі, і сил стає більше. Це дуже важливо і приємно, коли підтримують.
Травма трапилася після зіткнення з Хомченовським, чи Дмитро зв'язувався з вами?
- Я пам'ятаю на полі ще, коли травма трапилася, у мене тоді шок був, мало що пригадую, але його слова пам'ятаю: "Вітьок, я тебе не чіпав, я не хотів". Це футбольні моменти. Так само, коли я мав травму після підкату Сергія Сидорчука. (Йдеться про травму гомілкостопа, яку Корнієнко отримав в листопаді 2020 року в матчі УПЛ "Динамо" - "Шахтар", після підкату від Сидорчука - прим.авт.). Думаю, ніхто не хоче на футбольному полі просто взяти та зламати людину. Але це футбол, контактний вид спорту, тому треба бути завжди готовим до цього.
- Стартовий матч "Шахтаря" у груповому раунді Ліги чемпіонів, зі зрозумілих причин, ви дивилися по телевізору. Вразила гра команди, чекали, що зможуть так зіграти?
- Звісно, чекав. Ми вже мали такі ситуації. Яскравий приклад - ігри з "Реалом", коли під час коронавірусу ми вийшли на матч молодим складом та у першому таймі обігрували їх 3:0. Я вірив у кожного з хлопців, бо знаю можливості нашої команди. Хлопці вийшли та обіграли "Лейпциг", дивовижного нічого не сталося.
- Зараз видно, що команда – єдине ціле. Чи можна сказати, що колектив зараз більш згуртований, ніж минулого сезону?
- Коли у команді було багато іноземців, то, звичайно, такої згуртованості не було. Все одно все розбивалися на групи, легіонери більше спілкувалися між собою, а українці мали свою компанію. Зараз більше загальнокомандного спілкування, звідси і згуртованість.
- А як прихід Ігоря Йовічевича вплинув на атмосферу в команді?
- Плюс у тому, що Йовичевіч добре розуміє українську мову та набагато простіше з ним спілкуватися. Та й взагалі, і як тренер він – супер, і як людина. З ним дуже приємно та легко працювати.
- А як Йовічевіч підтримав, коли трапилася травма?
- Тренер відразу підійшов і сказав: ти боєць, ми завжди тебе підтримуватимемо. Ось є сім'я в побуті - чоловік, дружина, дитина, так само і футбольна команда - це велика сім'я.
- Це помітно. Ви в піднесеному настрої попри важку травму. Які попереду етапи відновлення?
- Оскільки тільки нещодавно переніс операцію, то перший місяць у статиці буде. Розроблятимемо ногу, згинатимемо, розгинатимемо. Далі будуть у залі силові вправи, закачування м'язів, потім підключатимемо басейн. Багато буде всього, по два-три тренування на день. Тобто вранці виїжджатиму і тільки ввечері повертатимусь додому.
- Який поставили собі дедлайн на відновлення?
- Налаштовую себе тільки на краще. Поставив собі завдання до зимових зборів, які будуть у січні, вже бути у загальній групі.
Елла Іванюкович, terrikon.com з Варшави
