Олександр Зубков повернувся до «Шахтаря» буквально за кілька тижнів до старту УПЛ. Поки не виходив у старті, після травми набирає оптимальну фізичну форму. Залишилося трохи почекати і заграє на повну силу. Це не домисли автора, це конкретний меседж 26-річного вінгера. Зубков абсолютно впевнений у своїх силах, відчуває підтримку головного тренера та розуміє які амбіції та завдання стоять перед командою. Це буде перезавантаження його кар'єри у донецькому клубі і цього разу свого шансу він не проґавить.

Ми поспілкувалися з Олександром напередодні стартового матчу турніру, якого не варто боятись. Так Зубков характеризує Лігу чемпіонів.

- Що змінилося у "Шахтарі" з того моменту, як ти пішов із команди?
- Персонал практично той самий, а ось команда дуже сильно змінилася, адже раніше було багато бразильців. У плані атмосфери в колективі набагато краще стало. Майже всі розмовляють однією мовою і всі один одного розуміють, завжди є якісь жарти. Чесно кажучи, я дуже сумував за цим і мій моральний стан зараз дуже покращився.

- Розкажи про знайомство з головним тренером «Шахтаря» Ігорем Йовічевічем.
- Коли я приїхав на збір, ми зустрілися, потиснули один одному руки і сказали, що кожен віддаватиметься по максимуму заради команди. Пізніше ми мали ще невелику розмову. Тренер сказав, щоб я не відчував жодного тиску та спокійно працював.

- Чим відрізняється тренерське бачення Йовічевіча?
- Насамперед це дисципліна, усі в команді мають бути на рівних. Абсолютно кожен має працювати на команду і не дозволяти собі нічого зайвого. Також є певні тактичні моменти, докладно поки не говоритиму, ще вливаюся в процес, адже я не довго в команді. Плюс якийсь час пропустив через травму і зараз лише починаю втягуватись та звикати до вимог тренерського штабу.

- Як зараз оцінюєш свою фізичну форму?
- Важко зараз у відсотках охарактеризувати свій фізичний стан. Я провів на полі спершу 30 хвилин, потім – 45. І якщо порівнювати ці матчі, то коли я виходив у першій грі проти «Кривбасу», то там уже була перевага, і в плані темпу мені було легше. А коли у другому матчі грали з «Рухом» у меншості, то, звичайно, навіть 45 хвилин для мене було важкувато, і зараз через тренувальний процес намагаюся якнайшвидше набрати фізичні кондиції.

- Ти сказав про дисципліну, яку вимагає Йовічевіч. Не секрет, що тренер запровадив штрафи. Розкажи, як відреагувала команда?
– Для мене це не новина. У «Шахтарі» і до цього були штрафи. І я вважаю, що це лише на користь. Усі повинні бути рівними і кожен повинен розуміти за який клуб він грає. Ти маєш бути відповідальним за всі моменти, тому штрафи потрібні. Якщо ти цього не розумієш, треба бити по твоєму гаманцю. Я позитивно до цього ставлюсь.

- Старт сезону для команд завжди не простий момент. Чого, на твій погляд, зараз не вистачає «Шахтарю»?
- Якщо брати три стартові матчі, ми створюємо достатньо гольових моментів, а ось над реалізацією ще потрібно трохи попрацювати. Тренер також наголосив на цьому. Я думаю, це також психологічний момент, бо команда нова, молода. Думаю, треба забити два-три голи і далі обов'язково прорве. Я в це вірю, бо якщо брати за гольовими моментами, то там запитань немає. У нас в середньому 15-17 ударів за гру, і це дуже добре.

- Твоє амплуа передбачає, що ти маєш забивати. Налаштований на це?
- Звісно, ​​налаштований. У мене в Україні було кілька сезонів і найвдаліший з них був у Маріуполі. Думаю, що вийшло тоді непогано – близько 8-9 голів плюс якісь асисти. Звичайно, хочеться завжди рости і я робитиму максимум для цього.

- Трохи повернемось до твоєї адаптації у команді. Хто допомагає, з ким радишся?
- Зараз у нас у команді, можна так сказати, два табори - більш досвідчені та молоді. Коли я переходив до «Шахтаря», то, звісно, більше радився з досвідченими хлопцями. Дзвонив Колі Матвієнко, Тарасу Степаненку. Загалом поспілкувався з усіма досвідченими хлопцями. Не можу сказати, що з молодими погане спілкування, але більше раджусь із досвідченими.

- Зараз негласна довірена особа Йовічевіча в команді - Степаненко, який допомагає тренеру спрямовувати, підтягувати молодих. Ти відчуваєш цю його «роботу» на собі?
- Звісно. У кожному колективі є старші хлопці, які ведуть команду. Це природний процес. Нам усім, молодим, у тому числі, треба один до одного прислухатися, бо ми всі працюємо на загальний результат. Ми маємо мету, і ми повинні йти до неї.

- Часто буває, що у командах бувають свої традиції. Які запровадив Йовічевіч?
- У «Шахтарі» є хороша традиція, яка дуже мене заряджає: перед матчем та після ми всі стаємо в коло. Спочатку Містер каже промову, потім – Тарас Степаненко. І всі на позитиві, на емоційному підйомі кричимо: "Ми - "Шахтар"!

- Команда зараз згуртована?
- Так. І я чесно дуже радий і задоволений, що зараз такий добрий колектив. Усі розуміють, що це їхній шанс. Тому всі згуртовано працюють один за одного.

- Ліга Чемпіонів цього року для «Шахтаря» відрізнятиметься кардинально. З цілого ряду причин: змінився склад, тренерський штаб, моральний та психологічний стан. З огляду на ці чинники, як гадаєш, яким для Шахтаря буде новий сезон у Лізі чемпіонів?
- Ліга Чемпіонів – це такий турнір, який не може бути легким. Я маю невеликий досвід. Зрозуміло, що в цьому турнірі представлені найкращі команди. Завдяки матчам з «Ромою» та «Аяксом» ми зрозуміли, що команда має потенціал. І знову ж таки - вся справа в психології. Чимало молодих хлопців позаминулого року обігрували «Реал». Це вся справа твого внутрішнього стану. Готовий ти чи ні. Звісно, ​​буде складно з усіма командами. Але перед кожною грою у нас будуть теоретичні заняття, на яких ми розбиратимемо суперника. Думаю, що нам боятися нема чого. Ментально я готовий до Ліги Чемпіонів. Це такий турнір, в якому не можна боятися. Це твій шанс, він може бути один раз у житті, у когось двічі. Ніколи не знаєш, що завтра буде.

- Яким для Шахтаря буде оптимальний результат після завершення групового раунду Ліги Чемпіонів?
- Усі знають амбіції «Шахтаря», амбіції президента клубу, тому футболісти мають зробити все від себе залежне по максимуму.

- Не можемо не торкнутися теми війни. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, ти перебував у клубі ("Ференцварош"), який тренує росіянин. Як ти почував себе в той момент, враховуючи, що тренер з країни-агресора?
- Для мене це дуже складне питання. Щойно розпочалася війна в нашій країні, я попросив керівництво дати мені паузу. Я не міг тренуватися, мій психологічний стан був на нулі. Десь тиждень я не тренувався, може трохи більше. Далі було дуже важко їздити на базу і бачити ці обличчя... Зрозуміло, що це не вони розв'язали цю війну, але все одно паспорт є паспорт і його нікуди не подінеш. І психологічно це дуже важко було. Про це свідчать і мої результати на полі. Якщо в тебе в голові непорядок, то ти не зможеш грати. І я з нетерпінням чекав на літнє трансферне вікно, щоб почати вести переговори з іншими клубами.

- Футбольні люди зі скепсисом висловлюються про останні трансфери «Шахтаря». Ось, наприклад, президент «Динамо» Ігор Суркіс сказав, що ті гравці, які зараз прийшли в команду, ніколи не отримали б шансу, якби в команді були бразильці. Чи чув це, як відреагував?
- Поживемо - побачимо. Що я, що Ваня (Петряк) були в команді, коли були бразильці, і у нас були свої шанси, інша справа, як ми ними скористалися... І подивимося, хто буде чемпіоном в цьому році.

- Для тебе це шанс перезавантаження своєї кар'єри у «Шахтарі»?
- Так звичайно. Але все ж таки, зараз моя мрія номер один, щоб в Україні настав мир.

terrikon.com дякує компанії Parimatch Ukraine за співпрацю в підготовці матеріалів з Лейпцигу.

Елла Іванюкович, terrikon.com з Лейпцигу