Головний тренер «Шахтаря» Ігор Йовічевич прокоментував перемогу над «Кривбасом» – 1:0. Єдиний гол у матчі на 76-й хвилині забив Артем Бондаренко.

– Ігоре, як оціните гру? Сьогодні було вже краще, ніж у попередньому матчі?
– Важко. Також важко, коли бачиш, що команда супротивника думає про захист, а ти мусиш атакувати. Завжди творити складніше, ніж оборонятися. Знали, що буде важкий матч, але через такі важкі матчі створюються команди. Я люблю, коли мої футболісти відчувають мандраж, тиск. Вони так зростають. Це не вперше, коли я будую команду, і знаю, що початок є важливим і кожна перемога додає впевненості. І сьогоднішня перемога є абсолютно заслуженою. Ми терпіли, тому що була кривава, у прямому розумінні, гра – з травмою Корнієнка, яка, на жаль, виглядає недобре, з травмою Кривцова. Із безліччю таких моментів, де ми терпіли, однак загалом, гадаю, заслужили перемогу. Надто в другому таймі, коли виходило достатньо з того, що запланували, забили гол. Звичайно, вже легше стало, коли суперник був у меншості, але однаково такі ігри нам допомагають повірити у власні сили. Кожна перемога додає молодим футболістам упевненості. І цей матч – не виняток. Я чекаю багато поєдинків, де ми мучитимемось до першого гола, проте потім буде вже легше. Працюватимемо над тим, аби забивати більше. Тому що футболістам, які щойно прийшли, ще треба зігратися з командою, адже вони не проходили з нами жодних зборів. І зрештою команда створюється та народжується через такі ігри.

– З першою перемогою вас! Чи довелося якось додатково налаштовувати футболістів з огляду на те, що сьогодні День міста Донецька і День шахтаря?
– Дякую за привітання! По-перше, це дуже великі свята для Донецька – для міста і для шахтарів, яких я дуже поважаю. Це моє життєве кредо. Як я часто говорю: бери лопату в руки, каску – на голову, лампу ввімкнути – і копати, копати. Усі ми – хто працює тут і всі футболісти – тут не лише завдяки таланту, а й завдяки праці. Щоб не думали, ніби молоді гравці мають лише талант, – вони мають ще характер і працю. Так само, як і шахтарі, що працюють на глибині 800 метрів і б'ються за свою родину. Тож ця праця дала нам сьогодні перемогу. І ми привітали всіх зі святом цією перемогою. Щасливий і гордий, що ми є частиною цієї історії. Не повинні й не можемо забувати про те, звідки ми прийшли. Ми зараз будуємо нову команду, новий «Шахтар», але немає майбутнього, якщо ти не знаєш, звідки ти родом. Коли знаєш деякі моменти, документальні речі про те, звідки ти, – це повага.

– Вихід у старті Артема Бондаренка – це, можна сказати, спрацювала тренерська інтуїція?
– Дякую, це один із задумів тренерського штабу. Єдина заміна порівняно з останнім матчем. Ми помітили, що треба додати в позиційному нападі, адже розуміли, що постійно атакуватимемо низький блок. Це дуже складно, насправді складно. Однак Бондаренко – один з тих футболістів, хто найкраще бачить поле з усіх наших «вісімок». Навіть краще, ніж Джурасек, Очеретько й Судаков. Він має тонкий пас із лівої ноги, яким може добре віддати між лініями. І ми, звісно, на нього розраховували. Говоримо всім, що треба набратися сил і моці у єдиноборствах, аби витерпіти темп і ритм гри, але вміння й талант, які вони мають, – це, безумовно, топ. І сьогодні, крім того гола, Бондаренко мав ще дві-три нагоди забити другим темпом. Отже, план удався. Не можу не сказати, що вийшли дуже вдалі заміни. Вони додали нам упевненості й зіграли всі на гарному рівні, щоб ми зламали та контролювали перебіг гри. Тепер готуємось до «Руха» – це дуже важливий матч перед Лігою чемпіонів.