Петряк: Коли Шахтар на мене вийшов, я довго не роздумував і відразу погодився

Новачок «Шахтаря» Іван Петряк в інтерв'ю пресслужбі клубу прокоментував своє повернення в УПЛ, розповів адаптацію та враження від гри з «Металістом 1925».

– УПЛ повернулася після довгої паузи, ти повернувся до України після вояжу до Європи. Поділися враженнями від дебютного матчу за «Шахтар».
– Я дуже схвильований. Хочу подякувати «Шахтарю» за те, що повернув мене додому. Емоції зашкалювали, було ментально складно, проте я впорався. Звичайно, нічия 0:0 у першому матчі – результат не надто гарний, однак гра була важкою. У суперника 10 осіб перебувало за лінією м'яча – було складно розкрити оборону. Продовжимо працювати, знайомитись із новими партнерами, і все буде добре.

– Чому ухвалив рішення повернутися до України?
– Це принципова позиція. Коли «Шахтар» на мене вийшов, я довго не роздумував і відразу погодився. Потім тиждень-два все вирішувалось, і я тут.

– До гри з «Металістом 1925» ти провів із командою не надто багато тренувань. Чи комфортно було на полі, було порозуміння?
– Зараз багато нових облич, і мені було важко. Провів з командою лише два тренування і, можливо, ще когось не розумів, як і не розуміли мене, що нормально. Маємо працювати над цим, і до наступної гри зіграємось краще. Сподіваюся, результат також буде кращим.

– Чи вдалося зрозуміти та втілити на полі вказівки й стиль гри Ігора Йовічевіча?
– Минуло лише два-три дні, як я в команді. Тренер робив для мене та інших новачків окреме теоретичне заняття, я прислухався, однак усе слід демонструвати на полі. Теорія – одне, а геть інше, коли проти тебе грає реальний суперник. Мені його стиль імпонує, і в наступному матчі я краще розумітиму вимоги.

– Ти кілька разів мав нагоду забити. Ситуативно опинявся на вістрі атаки або такою була настанова тренера?
– Настанова. Вінгери, півзахисники, нападники – усі ми маємо забивати, це наша робота. Хотілося забити, але трохи забракло.

– Що скажеш українцям?
– Дуже емоційний момент, зараз можу розплакатися. Тільки три дні тому я повернувся додому і скажу чесно, що дуже пишаюся нашою країною. Я навіть просльозився, коли перетинав кордон. Було дуже важко, спочатку дивився в небо і шукав літаки, хоч їх в Ужгороді й не було. Хочу побажати нашим співвітчизникам перемоги – усі на неї чекають. Футбол та інші види спорту – ніщо порівняно з нашою перемогою, якої всі українці чекають з нетерпінням. Хочу також привітати людей із Днем Незалежності України. Будьте здорові! Упевнений, ми винесемо це сміття з нашої країни!