Йовічевіч: Це вже не бразильський Шахтар - це зміна поколінь, зміна генерації
Пресконференція головного тренера «Шахтаря» Ігора Йовічевіча після матчу з «Металістом 1925».
– Чи відчувалося сьогодні, що в атаці бракує Траоре?
– Звісно, команді потрібен такий футболіст. Сподіваємось, він приєднається до нас уже за тиждень у Львові. Гадаю, від третього туру зможемо розраховувати на нього, якщо ту розмову, яку з ним мали, буде реалізовано. Тож перші два тури будемо без нього, а від третього, гадаю, він приєднається до команди. Побачимо, адже ви знаєте, що він довгий час теж не грав, що в нас є кілька футболістів, які набиратимуть форму протягом чемпіонату. Це сьогоднішні реалії. Як збіг обставин змушує нас збирати нову команду, так є й футболісти, що довгий час були травмовані – це Траоре, Кривцов і ще кілька гравців, які не мали ігрової практики, той-таки Зубков, який теж понад місяць навіть не тренувався з «Ференцварошем». Тож начебто й є новачки, є посилення, однак ще, по-перше, вони не зіграні, а по-друге, не готові. Тому готуватимемося й поліпшуватимемо форму. У нас великий запас потенціалу, і я сподіваюсь, що ми набиратимемо протягом сезону й будемо конкурентоспроможними з будь-якою командою УПЛ та в Лізі чемпіонів. Потрібен лише час.
– Чи згодні ви, що «Шахтар» сьогодні багато дозволяв суперникові біля власних воріт?
– Ми змусили «Металіст 1925» оборонятися на своїй половині поля, хоча це команда, яка любить м'яч так само, як і ми. У них багато вихованців «Шахтаря», тренер сам «шахтарський», – а це культура паса. Торік вони теж демонстрували гарний футбол, і матч із «Шахтарем» на «Олімпійському» був одним з найкращих. Ми були свідками того матчу. Тож є культура паса, й сам Кривенцов любить це. А ми змусили їх оборонятися весь час сьогодні. І, справді, коли ти весь час проводиш у позиційній атаці за 50–60 метрів від власних воріт, то рідкісна контратака може пройти. Вони теж професіонали, теж гарна команда, яка може використати простір і, коли ти запізнишся з реакцією на втрату м'яча, здійснити швидку контратаку. Плюс козир кожної команди, коли вона грає на оборону, це кутові, стандарти, що сьогодні й було. Вони й справді були близькими до гола, проте загалом, уважаю, є відчуття, що ми значно більше зробили з м'ячем, більше запропонували: рухали м'яч, рухали суперника, маніпулювали суперником, використовували простір і мали достатньо можливостей, аби виграти матч. Однак цього не сталося. Хлопці віддали всі сили за цієї спекотної погоди, і, як для першого матчу, можемо занести гру в актив. Звісно, очко є очко, а ми хотіли перемоги. Але головне, що не сталося жодних зовнішніх факторів, які могли зруйнувати цю історичну подію – перший матч після 9 місяців. Щасливі, що все гаразд і ми можемо спокійно повернутися додому.
– Скажіть, скільки тренувань провели Тейлор та Петряк і чому ви довірили місце в стартовому складі гравцям, які щойно прибули до команди?
– Поважаю ваше запитання, проте це тренерське рішення. Ми вважаємо їх підсиленням команди. І Тейлор, і Ваня Петряк пройшли збори зі своїми клубами, вже зіграли в чемпіонаті своїх ліг, тож вони готові посилити нашу команду. І сьогодні ми розраховували на їхню енергію, на їхню амбітність, хотіли подивитися, що вони можуть у нинішній ситуації. Я знаю можливості хлопців, які були на наших зборах на цих позиціях. І якщо ми вважаємо Ваню Петряка й Тейлора підсиленням, то вони сьогодні, на мою думку, заслужили право грати. Не за зборами, де вони заслужили місце в основі, але якщо ти вже купуєш гравця на посилення команди, то хочеш, щоб він грав не після завершення чемпіонату, а відразу. Хочеш подивитися, що він може зараз. Потім можна зробити аналіз з іншим гравцем на цій позиції, а конкуренція вже розставить їх по місцях.
– Прихід вінгерів Петряка та Зубкова означає, що Мудрик, який грає на цій позиції, може залишити команду?
– Запитання здебільшого до керівництва клубу, яке це вирішує. На Мудрика дуже великий попит, адже він молодий футболіст, дуже талановитий, з дуже великим запасом прогресу. Він не є готовим продуктом, але при цьому в нього висока вартість. І він може збільшити цю вартість, набуваючи досвіду, граючи з простором, згодом, в умовах, коли в тебе йде чи не йде гра, – персонально він зростає з кожним матчем. Звісно, нам необхідні по два футболісти на кожну позицію, враховуючи Лігу чемпіонів і насичений графік до 29 листопада. Чотири вінгери в деяких клубах навіть недостатньо, потрібен ще один запасний. І для тренера це вже може бути гарний варіант – під кожного суперника обирати тактику: гратимеш на контратаках або в позиційній обороні. І такі виконавці заслуговують на те, щоб приходити до нашої команди. Чекаємо Зубкова, який наразі після травми займається індивідуально. Ми маємо кілька позицій, кілька сегментів, де дуже великий запас прогресу. І це дає мені надію, що згодом усе буде гаразд.
– Що означає старт чемпіонату для вас особисто й для команди загалом із професійної, з емоційної точки зору?
– Це означає, ми живі. «Шахтар» живий і український футбол живий. І промова Президента Зеленського дає надію та натхнення рухатися вперед. Якщо він б'ється за цілу Україну, то й ми можемо зробити маленький внесок за всіх людей, які люблять футбол. Звісно, без уболівальників на трибунах геть не те… Ви бачите самі ці емоції: порожньо, дуже сумно. Однак ми працюємо. Треба цей проміжний період прожити разом з усіма громадянами України й зробити футбол настільки якісним, наскільки це можливо зараз. Віддаватимемо всі сили, бо це мінімум, яким можемо показати повагу всій країні та людям, які б'ються за нас.
– Чи є напрацювання щодо оренди або купівлі центрального нападника, який може допомогти команді?
– Як я й казав, перший матч є інформативним. Це відкриття чемпіонату. Збори – одне, а чемпіонат – інше. У стресовій ситуації, коли вже граєш на рахунок, граєш за очки, то можеш побачити, що нам потрібно в цей момент. Так, циркуляція м'яча йде, структура йде, ротація йде – дістаємося простору між лініями, доходимо до флангових атак, моменти були сьогодні, і забракло тільки гола, аби сказати зараз, що я дуже задоволений командою, бо виграли. Я задоволений командою, навіть забираючи одне очко. Задоволений плюс-мінус тим, що було на футбольному полі. Хоч вони й мали свої моменти, проте перевага була на нашому боці, була ініціатива, ми були протагоністами матчу, весь час жили на половині поля суперника в пошуках того гола, що не стався. Тож я вдячний команді за зусилля – вони віддали все, що є. Шукатимемо свої очки в наступних матчах.
– Що відчували сьогодні, коли після довгої паузи виходили на поле НСК «Олімпійський»? І який сенс вкладаєте у футбол сьогодні?
– Насамперед, ми скучили за спортивними змаганнями – 9 місяців не було чемпіонату. Знаєте, це дуже велика відповідальність – вийти знову на цей стадіон і грати в УПЛ після 9 місяців. Демонструючи світові, що ми живі, що ми тут, що ми зі свого боку теж показуємо боротьбу, що життя тут не зупиняється і кожен громадянин має свою сферу, свій аспект, свій бізнес і допомагає країні, наскільки може. Футбол дає дуже великі емоції всім уболівальникам, усім солдатам, які зараз б'ються і воюють. Тож адреналін відчував дуже великий від самого прибуття до Києва, і сьогодні під час відкриття, і коли прокинувся вранці від звуку сирен. Це адреналін, це страх, що рухає тебе вперед. Без страху немає куражу, немає хоробрості. Ти не можеш виявити божевільний кураж і сміливість, якщо не маєш адреналіну. І сьогодні в першому матчі команда хотіла виявити себе. Я засмучений, що не виграли, проте щасливий і гордий, що розпочався чемпіонат.
– Ви якось сказали, що футбол без уболівальників – це як садок без квітів. Коли війна закінчиться і вболівальники повернуться, хто з гравців «Шахтаря», на вашу думку, може стати тим «садівником», який збере на трибунах глядачів?
– Побачимо згодом, але в нас, ще раз скажу, є запас потенціалу команди, де індивіди можуть зростати. У нас дуже велика концентрація талантів. Тут і Бондаренко, і Судаков, і Мудрик, і Бондар. Тут майже всі – гравці збірних України. Можна сказати, що 70–80 відсотків – збірники. У U19 є Фарина, є Козік, центральні захисники. У нас достатньо кваліфікованих футболістів, які мріють грати за «Шахтар» уже цього року і в майбутньому. Це вже не бразильський «Шахтар». Це зміна поколінь, зміна генерації. І вони повинні брати на себе відповідальність і демонструвати в кожному матчі, що вони заслужили бути тут. Ми довгий час мріяли, а не могли. Тепер настав час узяти характер у руки, якщо не сказати жорсткіше, і нести вперед разом зі мною. Тому що вони повинні відчувати голод, амбіції, битися за кожен матч і показати, що ми є такою ж гарною командою, якою були. Чи багато часу для цього знадобиться? Можливо, так. Проте «Шахтар» буде таким самим сильним, яким і був.
