Офіційний сайт СК «Дніпро-1» пропонує познайомитись з новачком команди – бразильським голкіпером Максом Валефом, який дав велике інтерв’ю клубній прес-службі.

– Максе, як можна було у країні Пеле, Зіко та Роналдіньйо стати воротарем?
– Ха-ха, важко сказати. Так склалося. Багато років я провів у «Форталезі», завжди працював старанно. І коли випав шанс, намагався ним скористатися. Специфіка воротарської позиції полягає у тому, що грати може лише один. Ти маєш працювати та користуватися шансом.

– Хто були твоїми кумирами у дитинстві?
– Звичайно, завжди звертав увагу на тих, хто грає на моїй позиції. Дивився на Рожеріу Сені; дуже поважаю Алісона та Едерсона. А ще раніше захоплювався Дідою. Він грав дуже спокійно, врівноважено. Я багато стежив за ним і намагався слідувати такому ж спокійному стилю гри, ніби все проходить дуже легко.

– Коли починав займатися футболом, одразу став у ворота чи були спроби на інших позиціях?
– Взагалі-то я починав у футзалі, і не у воротах. Але одного разу наша команда залишилась без воротаря, і мій батько разом з батьком іншого гравця сказали: «Нехай він спробує». Довелося допомагати команді – і мені сподобалося, почав працювати. А потім перейшов до великого футболу вже голкіпером.

– У твоїй кар’єрі був лише один клуб – «Форталеза». Невже не було бажання чи можливості щось змінити?
– Так, я провів у «Форталезі» 14 років. Перед цим був лише у маленькому аматорському клубі. Я дуже довго чекав свого шансу. А коли отримав пропозицію від «Дніпра-1», довго не думав. Одразу погодився, і зараз, коли вже перебуваю тут, переконався, що ухвалив найбільш вірне рішення у житті. Дякувати Богові, все склалося. Бачу, яка тут команда, і дуже задоволений перебуванням тут.

– З «Форталезою» ти пройшов від Серії С до Серії А. Як це було?
– Коли я прийшов, клуб виступав у третій лізі. Але там ми перебували зовсім недовго. Клуб працював дуже правильно, вболівальники не відверталися від нас, футболісти віддавалися на полі, працювали тренери та керівництво. Вони все робили вірно, і завдяки цьому «Форталеза» зараз – великий клуб.

– Зараз абсолютно новий етап у твоїй кар’єрі та у житті. Які відкриття вже зробив?
– Найважчою є мова. Англійська важка, а українська є ще важчою. Я докладатиму усіх зусиль, аби її вивчити. Намагаюсь розуміти партнерів, хочу з ними спілкуватись. Дуже приємно, що всі хлопці підтримують мене. Добре ставлення не лише з боку Бланко та Бузанелло, з якими можу вільно спілкуватися – мене прийняли усі працівники клубу. Отже, найважчою є мова, а з іншим усе гаразд.

– В Україні грали багато бразильських футболістів. Чи спілкувався ти з кимось перед переходом?
– Я розмовляв з Феліпе Піресом, який був тут взимку. Він розповідав лише добрі речі про клуб. Сказав, щоб не переймався та приїжджав, що все буде добре. Він був такий спокійний та впевнений, що це було одним з важелів, що вплинули на моє рішення.

– Ти зіграв вже декілька матчів на зборі. Які враження?
– Як я вже говорив, команда дуже добре зустріла мене. Тут дуже добра атмосфера, і я бачу, що команда є сильною. Всі працюють дуже старанно. Тут новий тренер, багато нових гравців – і всі один одному допомагають. Впевнений, що все буде добре у цьому сезоні.

– Воротареві дуже важливо комунікувати із захисниками під час гри. Чи почав вже вчити мову?
– Поки розумію мінімум. Знаю, що від мене потрібні підказки на полі, і я завжди під час тренувань концентруюся на розмовах хлопців. Хочу розуміти їх. Перша мета – вивчити необхідний мінімум, аби говорити на полі.

– Відчуваєш наближення історичного для клубу старту у Лізі Європи?
– Це будуть дуже й дуже серйозні матчі у моїй кар’єрі. Перші у якості гравця «Дніпра-1». Можу запевнити, що моя самовіддача не поступатиметься командній. Для мене це будуть суперматчі.