Як відомо, у 1951 році 'Шахтар' вперше у своїй історії взяв медалі чемпіонату СРСР, ставши першою командою з обласного центру, якій вдалося таке. Але нічого не виникає на рівному місці, і сьогодні Terrikon.com досліджує попередній сезон, коли донецький клуб уже почав вирощувати переможні амбіції...

Рік 1949 виявився для 'Шахтаря' катастрофічним. Допущений до вищого дивізіону після деякої перерви, він зайняв останнє місце, і від зниження в класі його врятувало лише розширення ліги. У будь-якому випадку, боєздатної команди не було, вона потрібувала створення майже з нічого, що і взявся робити новий тренер - молодий (37 років) Віктор Новіков, москвич по народженню, який грав у московських і куйбишевських 'Крилах Рад', останніх паралельно тренував і вивiв у вищу лігу.

Деталі запрошення цієї людини в головну команду Донбасу ми не знаємо, але напевно тут не обійшлося без міністра вугільної промисловості Олександра Засядька. Він у 1949 взявся за команду всерйоз, але перший млинець вийшов комом - як ми вже казали, 'Шахтар' посів останнє місце. Кажуть, що врятував команду від вильоту саме Засядька, який увімкнув адміністративний ресурс, який довів комусь нагорі, що представник шахтарської столиці неодмінно має бути присутнім у вищому дивізіоні. Загалом його клуб отримав амністію, нового тренера та групу молодих гравців, з якими вже можна було робити справи.

Найкращими з них виявилися два Віктори - Фомін та Мар'єнко. Перший, виходець з Маріуполя (тоді - Жданова), з'явився в команді трохи раніше за Новікова, але найкращий сезон провів саме в 1950. Крайній нападник з розширеним діапазоном дії, він забив за сезон 10 голів, ставши другим бомбардиром 'Шахтаря'. 20-річний Мар'єнко, уродженець Ясинуватої, грав захисника, провів 29 матчів, забив 1 гол. Обидва згодом продовжать кар'єри у топ-клубах: Фомін - у київському 'Динамо', Мар'єнко - у московському 'Торпедо'.

А найкращим бомбардиром сезону став у 'Шахтарі' 26-річний Віктор Колесников - незважаючи на свою молодість, учасник війни, який пробувався в легендарному ЦДКА (і навіть один гол за армійців забив у сезоні 1948). Він народився в Рутченкові (зараз - частина Донецька), повернутися в 'Шахтар' для нього було легко та логічно. Напористий та енергійний центрфорвард, він став, мабуть, головною зіркою складу 1950 року.

Почав Новіков, як то кажуть, за упокій, за торішнім стандартом: після перших 5 турів - 1 перемога, 1 нічия, 3 поразки, 17-е місце з 19 можливих. У наступних 7 матчах програв ще 4 рази. На початку червня відбувся вбивчий виїзд на Кавказ: 4 матчі - 1 нічия та 3 поразки із загальним рахунком 2:8. Потім несподівано гарна перемога над 'Зенітом' 5:0 з дублями Фоміна та Дмитра Іванова - і знову 3 поразки, зокрема остання, абсолютно жахлива, від ЦДКА з рахунком 0:7.

Цей результат мав скандальну передісторію. 12 травня команди вже грали на полі 'Шахтаря', армійці виграли 2:1, але керівництво господарів подало протест, який був задоволений. Розлючені армійці рівно через два місяці в переграванні рознесли суперника в пилюку. 7:0 - це було занадто, навіть з огляду на те, що ЦДКА тоді заслужено вважався найсильнішою командою країни. 'Шахтар' був у повному турнірному ауті, йшов на 16-му місці – і було схоже, що Засядьку знову доведеться рятувати свій колектив кабінетними способами.

Але саме в цей момент стався перелом та народження нової команди. Зафіксуємо цей момент - друга половина липня 1950 року. Тоді перед очима здивованого Союзу раптом з'явився інший 'Шахтар' - боєвитий і кмітливий. За два з половиною тижні було здобуто 5 перемог поспіль, що пересунуло 'гірників' на комфортне 11-те місце. Один із цих поєдинків приніс просто неймовірний результат - 6:0 із київським 'Динамо'. Звичайно, кияни тоді були не ті і за нагороди не боролися, але не так вони були й погані, якщо змогли в першому колі засмутити 'Шахтар' 4:1. Однак 26 липня вони виглядали просто аж ніяк. На розмоклому полі у них не виходило нічого – а у суперника, навпаки, виходило все, що він задумував. Так буває. У результаті вийшла найбільша перемога 'Шахтаря' над 'Динамо' за всю історію їх протистояння.

Цей турнірний ривок забезпечив 'Шахтарю' безпроблемне подальше існування. Хоча до кінця сезону було ще всяке. Наприклад, ще один розгром від ЦДКА з тим самим рахунком 0:7 (схоже, армійці спеціально знущалися). Або, скажімо, неймовірно важкий фініш – в останніх 4 турах вдалося взяти лише одне очко. Але створеного в ударному липні запасу вистачило, аби завершити сезон на 11 місці.

Але, до речі, навіть на останньому невиразному відрізку все одно не обійшлося без подвiгу. 6 вересня на полі московського стадіону 'Динамо' 'Шахтар' виграв 1:0 у господарів арени, які ще мали титул чемпіонів країни. Історичний переможний гол забив Віктор Фомін. Цей унікальний результат став справжнім святом для Засядька, який ненавидів патрона 'Динамо' Лаврентія Берія і був щасливий відважити йому такий віртуальний ляпас. По суті, саме ця поразка позбавила Динамо останніх надій на золото.

Завдяки Засядьку того сезону відбулася ще одна приємна подія. 27 серпня, у День шахтаря, матчем із тбіліським 'Динамо' відбулося відкриття реконструйованого стадіону 'Шахтар'. Перемогти господарі не змогли (2:2), але свято вийшло на славу, на задоволення 30 тисяч глядачів (нечувана до того часу аудиторія). У новому антуражі, з баштами, колонадами та гіпсовими статуями, стадіон проживе 15 років і побачить багато всяких приємних подій. Звичайно, буде перебільшенням сказати, що все починалося саме тоді, в сезоні 1950 - але дещо починалося...