Мірча Луческу розповів, що б він запитав у путіна

Головний тренер Динамо Мірча Луческу висловився про путіна і війну України проти росії. А також наставник повідомив, коли закінчить кар'єру тренера.

– Хто може закінчити цю війну? Шкода, що все це залежить лише від кількох людей, а не від усього світу. Все людство, у тому числі Росія, не хоче війни. Лише мало хто хоче увійти в історію. А подібне можна зробити або благородним, або злочинним.

- Якби перед Вами зараз сидів володимир путін, що б Ви йому сказали?

- Я спитаю його, чи може він спати? Він вважає себе другим Петром Великим, що, безумовно, говорить про його честолюбство. Проблема цих старих імперій полягає у ностальгії щодо того, чого більше не існує.

- У свої майже 77 років Ви давно могли сказати стоп. Що спонукає Вас продовжувати роботу?

- Так, я міг би зупинити все, але що тоді я робив би вдома? Я впевнений, що з моїм накопиченим досвідом ще можу допомогти. Мій обов'язок – подавати приклад. Щоразу, коли люди говорять про мене, вони залишають мій вік за дужками. У мене за спиною стоять усі пенсіонери, які хочуть, щоб я досяг успіху. Тільки молоді хочуть, щоб я зазнав невдачі! Я все ще голодний, моя мотивація на місці, ентузіазм є. Того дня, коли все зникне, я й здамся.

– Вашою мрією було «повернути Україні посмішку»...

– Мрія не змінилася. Тепер я сподіваюся, що це здійсниться, але не знаю, скільки часу все займе. Бо життя – це не війна.

- Чи є ще якийсь сенс у футболі серед усього цього божевілля?

– Мабуть, наразі це важливо. Футбол – це зв'язок, що передає ідею світу. Ми вже бачили це під час пандемії ковіда: навіть без глядачів на трибунах усі були стурбовані. Під час нашого благодійного туру люди, не важливо, чи є вони вболівальниками, протестують проти війни, допомагають нужденним.

Ми маємо бути прихильниками світла. Якщо ви демонструєте своє ставлення на вулиці, то у кращому випадку ви трохи промайнете по ТБ. Якщо це відбувається на стадіоні, це буде 90 хвилин у прямому ефірі. Ми ніколи не зможемо зробити достатньо світу. Знаєте, мене розчарувало ставлення європейських великих клубів. Вони могли допомогти Україні благодійними матчами, але дехто відмовився від цього.

- Але що зараз означає спорт у порівнянні з гуркотом гармат?

– Спорт – це братство, краса, почуття спільності. Війна – це якраз навпроти мракобісся та злиднів. Я хочу, щоб світ вибрав бік краси.