Якщо вірити декільком обізнаним людям, саме в ці хвилини Ігор Йовічевич розмірковує над пропозицією, яку зробив 'Шахтар'. Бути чи не бути йому головним тренером донецького клубу? Це ми дізнаємося найближчим часом, а поки що Terrikon.com розмірковує над тим, наскільки 48-річний хорват підходить для такої роботи...

Розмірковуючи на цю тему, майже всі відзначають глибоку українську вкоріненість Йові. Давайте і ми для початку наслідуємо загальний приклад. Справді, факт, що він – своя людина у нашому футболі. Він дізнався його як гравець досить давно – ще у 2003, він як тренер прожив тут якийсь цикл (з 2013 по 2015 у 'Карпатах' та з 2020 по 2022 – у 'Дніпрі-1'). Він зміг доторкнутися до українського футболу в роки його становлення (початок нульових – час, коли 'золота епоха' ще не настала, а смутні часи вже минули), у роки його розквіту (2013 – найкраща пора УПЛ, як зараз зрозуміло) та у непростих та неоднозначних постмайданних реаліях. Ці три різні моделі існування українського футболу, що дають у сумі повне про нього уявлення.

Тому в особі Йовічевіча ми маємо людину, яка знає наші реалії краще, ніж багато співвітчизників. Він навіть нецензурну лексику українську швидко опанував, що якось дуже недоречно продемонстрував, як ми пам'ятаємо. Тож для нього не буде сюрпризом, як для Фонсекі чи Каштру, коли раптом щось почне відбуватися 'поперек' його європейських уявлень. Йові чудово знає, куди і навіщо він іде. І якщо вже він так хотів, незважаючи ні на що, продовжувати працювати в УПЛ – отже, недарма. Він достеменно розуміє, що тут отримає, а чого ні.

Другий найважливіший момент, що випливає з першого - він чудово усвідомлює, що таке 'Шахтар' в українській футбольній ієрархії, наскільки престижно працюватиме з цим клубом і наскільки це відповідально. Причому ясно, що зараз від колишньої гірничої величі залишається тільки бренд - дорогого складу, напханого бразильцями, немає і не передбачається. Але бренд ніхто не скасовував у будь-якому разі – і на нового тренера покладається нелюдсько важке завдання підтримати марку в умовах, коли зробити це здається майже неможливим.

Щоправда, є один нюанс, який все одно підносить 'Шахтар' над рештою - гарантована участь у Лізі чемпіонів. Це дозволяє сформувати склад за умовчанням якісніший, ніж у інших (крім 'Динамо', зрозуміло), а значить - отримати деяку початкову перевагу. Не таку значну, як у колишні роки - але все-таки цілком реальну.

Ще один аспект. Говорячи про відповідальність, що падає на плечі нового тренера, ми враховуємо лише одну з обставин, які формують комфорт чи дискомфорт. Є ще одне, і дуже важливе. У 'Шахтарі' Йовичевіч отримає такого боса, про якого тільки можна мріяти - Даріо Срну, який підтримає його у всьому, прикриє у разі (не дай Боже!) провалу, який, зрештою, є людиною тієї ж національності, того ж культурного кола та практично того ж віку.

Вік, до речі – теж важливий чинник. Йовічевічу – 48 років, прямо скажемо, не перша тренерська молодість, але ще й зовсім не старість. Для того, щоб збудувати кар'єру - далеко не пізно. Йовічевіч – людина з глибоко нереалізованими амбіціями. Він був шалено талановитий як футболіст, визнавався найперспективнішим гравцем Європи у 1990, але травма завадила йому стати 'зіркою'. Надалі доля так і не надала йому компенсації. Робота в 'Шахтарі' може сприйматися саме у цьому світлі. І питання може стояти саме так: якщо не зараз, то, можливо, вже ніколи більше.

Комусь нинішній 'Шахтар' зможе здатися великою ілюзією - у тому сенсі, що, маючи спадщину великого минулого у формi участі в Лізі чемпіонів, він, по суті, є чимось іншим, набагато простішим і менш рейтинговим. Почасти з цим можна погодитись – адже ми не знаємо навіть складу команди, яка у вересні вийде на європейські поля. Але з іншого боку, це все одно 'Шахтар', і завдання утримати його на належному рівні не може не надихати. Йовічевіч - людина емоційна, а маючи підживлення від Срни, одного з найпроактивніших патріотів клубу, він напевно постарається зробити все, що може.

Додатковий плюс хорватському тренеру - те, що він вміє працювати з молоддю, що підтвердив і в Карпатах, і в Дніпрі-1. Про це в медіапросторі вже сказано багато різних слів, не повторюватимемося.

З усього масиву аргументів випливає очевидне: Ігор Йовічевіч зараз - дуже хороша кандидатура для 'Шахтар', яка з урахуванням усіх обставин може вважатися навіть ідеальною. Поєднуючи західний менталітет із українським розумінням справи, він має головне, що потрібно клубу саме зараз: готовність працювати в непростих умовах із тими футболістами, які є і будуть, не вимагаючи більшого, прагнучи вичавити максимум із мінімуму. Звичайно, не можна з упевненістю стверджувати, що в нього точно вийде - пригадаємо, що в 'Карпатах' він зі своїм завданням зрештою не впорався, та й у 'Дніпрі-1' спочатку зазнав грандіозних проблем. Але якщо він прийде до 'Шахтаря', то як людина, яка досягла серйозних турнірних успіхів - останні результати дніпрян це ілюструють. І здається, що донецький клуб у його нинішньому стані – у всіх відношеннях те, що йому потрібне.