Був у радянській історії 'Шахтаря' сезон із справді дивовижною статистикою: більше половини своїх матчів команда завершила внічию. Втім, тоді вся Вища ліга показала дивовижне миролюбство, після чого було придумано не менш дивовижний ліміт нічиїх. Terrikon.com згадує той дивний рік...

Що характерно, розпочав сезон 'Шахтар' якраз в іншому стилі, двома перемогами - над 'Торпедо' 2:0 та 'Дніпром' 1:0 (два з трьох голів забив Юрій Резник, запам'ятаємо це на майбутнє). Але відразу ж пішли дві нульові нічиї - на виїзді з 'Локомотивом' та 'Зорею'. Таким чином, початок потужного нічийного масиву було покладено. Звернемо увагу також на те, що у перших 4 турах донецька команда не пропустила жодного м'яча, що було заслугою захисту на чолі з Віктором Звягінцевим та Володимиром П'яних, але й насамперед – воротаря Юрія Дегтерєва. Для нього цей сезон стане найлiпшим у кар'єрі та забезпечить титул найкращого воротаря Союзу.

4 матчі без поразок – чудовий старт! Далі, однак, справи пішли не так чудово. У 6 наступних турах команда тричі виграла (у 'Арарата' та 'Нефтчі' 1:0, у 'Карпат' 3:2), але й тричі програла ('Чорноморцю' та тбіліському 'Динамо' 0:1, київському 'Динамо' 0:2). Це 'чорно-біле життя' опустило 'гірників' на 7-е місце - при цьому, зверніть увагу, нічиїх у них було, як і раніше, всього 2! Ніякого натяку на якусь аномальність – навпаки, напрочуд мало!

Та й до кінця першого кола нічиїх набагато більше не стало - всього на 2 у наступних 5 поєдинках (обидві 1:1 з московськими 'Динамо' та ЦСКА). Донеччани програли 'Зеніту' 0:1, але здобули дві великі перемоги з рахунком 3:0 над 'Кайратом' та 'Крилами Рад'. Все це в сумі дозволило закінчити перше коло на 5-му місці, причому відставання від лідерів – киян та тбілісців – було мікроскопічним, лише 2 очки. Найкращим бомбардиром половини чемпіонату у команді став молодий Юрій Резник, зовсім ще нещодавній резервіст. Він грав майже у всіх матчах зі 'старту' – спочатку як реакція на травму Віталія Старухіна, але потім, показавши несподіваний клас – уже й постійно, поставивши під сумнів місце у складі Володимира Роговського.

Зазначимо, що 'Шахтар' у тому сезоні спочатку виходив на поле у ​​чорно-зелених смугастих футболках – таким був основний варіант форми. Але саме влітку 1977 року з'явилася класична широка оранжево-чорна широка смужка.

Отже, як бачимо, за все перше коло 'Шахтар' зробив лише 4 нічиї. А всього у сезоні їх виявилося 16. Що виходить? Що із 15 ігор другого кола світом закінчилися 12? Чи це можливо? Так, саме так і сталося. За всю другу половину чемпіонату вдалося здобути лише 2 перемоги (влітку над 'Дніпром' 1:0 та восени над 'Зенітом' 3:2, в останньому турі). І матч 'Торпедо' у Москві було програно 0:2. Все інше - суцільний шквал нічиїх, одна за одною. З 11 вересня по 6 листопада - 8 матчів поспіль, тобто більше половини кола 'Шахтар' тільки тим і займався, що ділив очки з суперниками! При цьому 5 з них були нульовими, що робило ситуацію ще сумнішою. Ось як описував одну з них, з київським 'Динамо', оглядач 'Радянського спорту' В. Брусилов: 'Мало гостроти у діях передньої лінії, обстріл, розрахований найбільше на удачу - на повне задоволення воротарів'.

Але траплялися й веселі нічиї. Наприклад, із 'Зорею' на своєму полі, коли 'Шахтарю' довелося відіграватися, а гості, що завжди ставилися до сусідів особливо принципово, зі шкіри он лізли, щоб забити ще. Як писав той же Брусилов: 'Тільки Дегтерєву повинні бути вдячні гірники за те, що Андрєєв і Семенов, що виходили з ним віч-на-віч, не подвоїли число забитих 'Зорею' м'ячів'. У підсумку – 2:2, нічия, яка дуже мало була схожа на 'договірняк'.

Був ще дивовижний виїзд до Куйбишева в передостанньому турі - 'Крила Рад' вже втратили шанси вціліти у Вищій лізі, 'Шахтар' практично втратив шанси на медалі (йшов 6-м, відставав від 3-го місця на 4 очки). В результаті, вийшов розухабний футбол, в якому суперники, здавалося, спеціально поставили перед собою завдання пропустити по максимуму і відігравалися по черзі. Підсумковий рахунок – 3:3.

Сезон завершився у такому ж залихватському стилі. 9 листопада 1977 року, у суху морозну погоду, у присутності 8 тисяч глядачів на стадіоні 'Шахтар' господарі взяли 2 очки у 'Зеніту', забивши в ленінградські ворота 3 голи. Правда, і пропустили 2, навіть - довелося відіграватися, більше - перший тайм навіть програли. Але в результаті - перемога, яка дозволила відтіснити московський 'Локомотив' і посісти 5 місце.

Турнірний результат був цілком непоганий, але нічийний передоз залишив неприємний післясмак. Хоча команда сама по собі складалася дуже непогана, і одразу кілька важливих у майбутньому людей утвердилося – Юрій Рєзнік, Валерій Рудаков, Микола Федоренко. Рєзнік навіть став найрезультативнішим гравцем команди, точніше, розділив цю славу зі Старухіним - в обох було по 9 м'ячів у тому чемпіонаті. Якби хоча б пару нічиїх, якими в тому сезоні гірники просто об'їлися, конвертувалися в перемоги - були б з бронзою або навіть з сріблом. Втім, як уже говорилося, у тому сезоні не лише донеччани були такі дивно миролюбні. Ще більше - 17 нічиїх - зробили одразу 4 команди (московське 'Динамо', 'Кайрат', 'Нефтчі' та ЦСКА). Небачений вийшов чемпіонат, такого ніколи не було раніше і не буде згодом.