Три перемоги у трьох матчах - це було б, звичайно, непогано. Але дві перемоги з нічиєю теж цілком добре. Збірна України із задовільним результатом завершила літню сесію Ліги націй, підсумки якої підбиває Terrikon.com...

Очкові підсумки - цілком у нормі

В принципі, Україна виконала програму-мінімум. Вона зібрала ті очки, які й мала, але трохи не так. Передбачалося, що вона має взяти максимум у двох домашніх поєдинках і хоча б щось – у гостьовому з Ірландією. Але саме на виїзді все склалося благополучно і завершилося перемогою. А ось умовно домашній поєдинок у Лодзі з Ірландією виявився вкрай тяжким, і більше, ніж нічию, в ньому здобути не вдалося.

Проте загальна сума виявилася цілком благополучною – 7 очок у 3 матчах, саме те, на що слід було, теоретично, розраховувати. Це вивело збірну України у лідери групи. Щоправда, перевага над Шотландією мізерна – всього очко. Тому все одно головне питання вирішуватиметься у 20-х числах вересня, коли нам двічі грати з цим суперником, у якого на нас зуб за поразку у плей-офф чемпіонату світу. Тим не менш, досягнутий результат - цілком прийнятний, тим більше, що Ірландія виявилася зовсім не така бліда, як думалося, і розгром нею Шотландії з рахунком 3:0 - тому підтвердження. 4 очки Україні вдалося взяти у дуже якісного суперника.

Ігрові підсумки задовольняють не зовсім

У червні Україна провела 5 матчів – спочатку стики відбору чемпіонату світу, потім – Ліга націй. Якість гри, на жаль, йшло низхідною. Чудові командні дії протягом майже всього матчу з Шотландією, відмінна половина гри з Уельсом, впевнена, але безладна зустріч з Ірландією на виїзді... Втім, вибудовувати з цього всього загальний ряд навряд чи варто. Плей-офф та Ліга націй – події різного значення, і настрій на них був зовсім різним. Після невдачі з Уельсом Олександру Петракову, напевно, було складно зібрати команду на нові випробування в новому турнірному середовищі. Те, що він зміг винести із цього пристойний турнірний результат – уже добре.

Останній матч Україна провела начебто з перевагою – принаймні щодо володіння. Але чесно кажучи, не переконала. Кількість ударів по воротах у нас із суперником майже однакова (9-8), а в площину - так і зовсім точно порівну (3-3). Розхитати оборону не вдалося - ірландці весь матч трималися впевнено, недаремно найкращим гравцем матчу визнано одного з її центральних захисників Нейтана Коллінза з його 5 перехопленнями та 4 виносами (тобто поодинці він зруйнував 9 українських атак!). Коротше, задоволення від гри отримати, щиро кажучи, не вдалося.

Команда є і грати вона може

Те, що треба відзначити у будь-якому разі - Петракову вдалося в нелюдсько складних умовах підготувати команду, яка лідирує у своїй групі Ліги націй і лише з непорозуміння не їде на чемпіонат світу. В оптимальному складі, в бойових кондиціях українська атака є динамічною силою, яка виглядає якісно краще, ніж минулої осені (перш за все, за рахунок укорінення в основному складі одночасно Віктора Циганкова та Андрія Ярмоленка - завдання, яке раніше дуже слабко вирішувалося).

Петраков знайшов кілька інших рішень щодо складу. Методом проб та помилок він сформував пару центральних захисників з Іллі Забарного та Миколи Матвієнка, що бачиться безумовно найкращим вибором – жодні інші поєднання зараз не дадуть кращої якості. Він наполегливо вводить до складу найкращих із молодих гравців, насамперед – Михайла Мудрика та Артема Довбика. Втім, це вже окрема тема.

Молоді освоюються, але не так активно, як можна було очікувати

Прихід Петракова до керівництва збірної минулої осені вселяв очікування радикального омолодження команди. Все-таки він – тренер, відомий роботою з юними футболістами, і має масу вихованців із чемпіонської обойми 2019, яких цілком можна підтягувати до головної команди країни. Справді, Петраков почав це робити дуже активно, але згодом, налагодивши відносини зі 'старими', цю діяльність пригальмував, і зараз омолодження йде зовсім не радикальними темпами.

Мудрик та Довбик символізують завтрашній день збірної, кожен по-своєму. Стабільної гри вони не гарантують, особливо Мудрік, але найкращими днями видають такий футбол, що вболівальники просто ахають. Ось учора, наприклад, Мудрік за один тайм показав статистику краще, ніж у багатьох, хто зіграв повний матч, зі своїми 2 ключовими пасами, 3 вдалими дриблінгами та 41 дотиком до м'яча. Петраков наполегливо шукає місце у складі таких людей, як Данило Ігнатенко, Олександр Пихаленок, Данило Сикан. Загалом, молодi при ньому живеться спокійно - але не так солодко, як очікувалося спочатку.

Петраков - той тренер, який потрібний збірній тут і зараз

Звільнення Сергія Реброва від контрактних зобов'язань перед 'Аль Айном' 1 липня природно активізує дискусію про його ймовірну роботу зі збірною. Але чи потрібний збірній Ребров зараз, навіть якщо він зважиться на такий крок? Дуже сумнівно. Справа не в його особистих якостях – фахівець Ребров відмінний, що доводив уже у трьох різних місцях. Справа в тому, що Петраков уже збудував у збірній щось своє, і прибирати його – значить, руйнувати створене. А воно, як ми бачили, може працювати дуже добре.

Як відомо, контракт із Петраковим укладено до кінця року (хоча це явно робилося із прицілом на участь збірної України у катарському чемпіонаті світу). Є в контракті і опція продовження до липня 2024 року (на весь відбірковий та фінальний цикл наступного Євро – але знову ж таки, у явній, хоч і не озвученій залежності від результатів червня 2022 року). На жаль, Петракову не вдалося вивести команду на чемпіонат світу - лише такий аргумент виявився б залізним. Але він створив команду, яка стала наступним еволюційним кроком, порівняно з версією Андрія Шевченка. Було б дуже прикро обнулити цю роботу.

Незважаючи на серйозні фінансові проблеми, наш невеликий колектив продовжує свою роботу. Ми раді представити вам нову мультимовну версію, розробка якої тривала кілька років. Щоб сайт із 20-річною історією і надалі продовжив свою роботу, просимо наших читачів про допомогу. Допомогти terrikon.com можна зробивши донат за посиланням.