Сьогодні - 95 років від дня народження великого гравця Ладіслао Кубали, одного з фундаментальних людей для 'Барселони', людини, ім'я якої просто зобов'язан знати 'блауграна', що поважає себе. У день народження легенди, яка пішла від нас рівно 20 років тому, Terrikon.com згадує про нього...

4 травня 1949 року літак, на борту якого знаходилася команда 'Торіно' в повному складі, втратив орієнтацію в туманному просторі і розбився на підльоті до Туріна. Він повертався з Лісабона, з товариської гри проти 'Бенфіки'. На його борту мав бути безпритульний Ладіслао Кубала. Мав бути, але...

Від польоту його відмовила вагітна дружина, яка попросила залишитися і побути з нею. Ладислао (тоді - чи Ладислав, чи Ласло), завжди дбайливий чоловік, не мiг образити дружину. Як виявилося згодом – на своє щастя. Хоча погоджувався з нею, скріпивши серце – здавалося, доля підкидає йому казковий шанс. 'Торіно' тоді вважався найкращою командою Європи, потрапити до її складу було величезним успіхом. Тим більше – для Кубали, якого, здавалося, вже викреслили із нормального футбольного життя.

За батьком угорець, за матір - словак, він встиг зіграти і за збірну Чехословаччини, і за збірну Угорщини. І пожив у обох країнах. І за місцеві клуби виступав. Зрештою, опинився в Угорщині, але не вписався в життя країни, яка стрімко комунізувалася. Там його запідозрили у шпигунстві на користь Чехословаччини, 'загребли' в армію - загалом, попереду маячило не дуже привабливе життя. І Кубала вирішив тікати.

Це історія для окремого детектива - як, переодягнувшись у радянську військову форму, він у кузові вантажівки перетинав австрійський кордон, а поряд, під брезентом, лежали мати, дружина та однорічний син. Як потім у Відні їм доводилося жити в нічліжці, а футбольних перспектив зовсім не вимальовувалося, і здавалося, що мріяти про кар'єру гравця немає жодних підстав. Але все-таки Кубала був величезним талантом, і канути в небуття він так просто не міг. І не канув.

Проблема була в тому, що він не мав права грати. Угорська футбольна федерація після втечі дискваліфіковала його довічно, і ФІФА це рішення затвердила. Але кілька італійських клубів вийшли з ним на зв'язок і запропонували укласти з ним контракт, а там, дивишся, їхніми зусиллями все якось і налагодиться – ФІФА скоротить термін дискваліфікації чи станеться ще щось добре. Зрештою, вже після катастрофи 'Торіно', Кубала уклав контракт з 'Про Патрію', але що толку? Позиція ФІФА не змінювалася, вiн не міг грати.

'Ми підемо іншим шляхом!' – сказав тоді Кубала – і створив футбольний світ за межами ФІФА. Невеликий, щоправда, але дуже якісний. З біженців та відмовників, переважно угорського походження, він сколотив команду, яку назвав 'Хунгарія'. Знайшов їй тренера в особі свого тестя, словака Фердінанда Даучека. У складчину з усіма, хто міг дати грошей, купив уживаний автобус. Написав на його борту Magic Bus. І заходився гастролювати зі своєю «Хунгарією». 'Чарівний автобус' Кубали відвідав кілька країн, команда вийшла сильна, матчі викликали резонанс, тому що суперники підбиралися статуснi.

Ось таким чином він одним ударом убив двох зайців – забезпечив собі та друзям ігрову практику та познайомив зі своїм футбольним талантом Європу. Саме з цього й утворилася справа його життя.

У червні 1950 'Хунгарія' заїхала до Іспанії. Там відбулося кілька матчів, які справили глибоке враження на місцеву публіку - а вже вона знала толк у футболі! Особливий резонанс викликали перші 2 матчі - перемога над 'Реалом' (4:2) та збірною Іспанії (2:1). В обох Кубала забивав голи. Після цього йому запропонували залишитися в Іспанії та швиденько оформили громадянство. Тут же був запит у ФІФА з проханням скостити термін дискваліфікації. Зрештою, це було зроблено, і з квітня 1951 року він міг уже грати у повноцінний футбол.

Йому пропонував контракт 'Реал', але він вибрав 'Барселону'. Чому? 'Бо мені подобається форма зі смужками', - жартував Кубала, коли йому ставили це питання. Можливо, йому просто імпонував каталонський стиль - комбінаційніший, ніж мадридський. Так чи інакше, Кубала стає гравцем 'Барси' і за якісь лічені місяці виростає у легенду клубу.

Далі була слава та поклоніння. Він провів у 'Барселоні' 10 сезонів, забив 131 гол, став учасником одного з найкращих складів у її історії - там у нападі грали його співвітчизники Золтан Цибор і Шандор Кочіш (обох Кубала 'засватав' у 'Барсу' після фатального 1956), а також бразилець Еварісто та іспанець Луїс Суарес. Ех, що то була за компанія! Наприкінці 50-х з нею могли зрівнятися лише 'галактікос' Сантьяго Бернабеу - Альфредо Ді Стефано та його партнери з 'Реала'.

Кубала був боїть і технічний, винахідливий і цілеспрямований. Він увійшов в історію клубу як один із найкращих (якщо не найкращий) виконавець штрафних - кажуть, навіть Рональд Куман поруч із ним відпочиває. Він мав ідеальне гольове чуття. Він чудово справлявся як на вістря атаки, так і трохи глибше, на позиції десятки, куди його пересунули доля та вік. Він двічі ставав чемпіоном Іспанії на початку 50-х, а потім, переживши зміну поколінь у команді – ще двічі наприкінці десятиліття.

Коли його ховали в травні 2002 року, багатотисячна траурна процесія пройшла через все місто Барселону. Десь у ній, напевно, крокував і 14-річний Ліонель Мессі.