Капитан «Шахтера» и сборной Украины Андрей Пятов – о войне, помощи людям и сильной духом нации.

– Андрей, 18 дней Украина противостоит военной агрессии со стороны России. Какое у тебя к этому отношение?
– Такое чувство, что это длится уже вечность. Страшная война, это настоящий фашизм – даже не знаю, как объяснить словами. Одному человеку что-то взбрендило, и он решил напасть на мирную, свободную страну. Это самое ужасное. Как и все украинцы, мы надеемся, что это как можно скорее закончится.

– Как ты узнал о начале войны и какой была первая реакция?
– 24 февраля я проснулся в 5 утра от звука, похожего на пролетающий истребитель, а жена проснулась буквально через пару минут от звука взрыва. Она не поверила и сидела в шоке, а я сразу же открыл телефон, прочитал новости и увидел, что началась война. Тут же прозвучал еще один взрыв, и мы поняли, что нужно действовать: собирать детей, спускаться в паркинг, куда-то в укрытие, в подвал.

– Как следишь за ситуацией в стране? Поддерживаете связь с партнерами по команде?
– Очень внимательно слежу за всем, что происходит. Также вместе помогаем всем. И информационно тоже: мы должны донести миру, что это – российская агрессия, чему имеется множество фактов. Мы все видим своими глазами, все снимаем, фиксируем, а не то, что российская пропаганда, где просто на словах все, где не приводят никаких фактов. Это вообще абсурд. Поддерживаю, конечно же, контакты с партнерами, у команды есть группы: помогаем с выездами и переездом, стараемся, кто в чем нуждается, помочь, посоветовать или что-то еще.

– Как сейчас проходят дни для тебя и твоей семьи?
– Каждый день – как «день сурка». Потому что ничего не меняется, бомбежки продолжаются, мир это все видит, и дети это все видят. Самое страшное – дети гибнут, наши дети! Важно, что мы всему миру показываем, что это действительно просто геноцид.

– Ты принимал участие в записи обращения к футбольному сообществу с призывом говорить правду о войне. Как еще сейчас известные люди могут помочь украинскому народу в этой борьбе?
– Конечно, у известных людей есть влияние: как медийное, так и финансовое. Кто-то занимается волонтерством, кто-то вступает в тероборону или идет в ВСУ – каждый выбирает для себя. И так же мы с ребятами вместе помогаем нашим солдатам всем, в чем они нуждаются. Слава воинам – нашим героям! Хотел бы обратиться ко всем украинцам: каждый день вы доказываете, что являетесь самой сильной и лучшей нацией. Мы должны держаться вместе, потому что только сами можем помочь себе. Мы знаем, что у нас сильные духом люди, которые справятся и которые смогут все перебороть!

Андрій П'ятов: Слава воїнам – нашим героям!

Капітан «Шахтаря» та збірної України Андрій Пятов – про війну, допомогу людям та сильну духом націю.

– Андрій, 18 днів Україна протистоїть військовій агресії з боку Росії. Яке у тебе до цього відношення?
– Таке почуття, що це вже триває вічність. Страшна війна, це справжній фашизм навіть не знаю, як пояснити словами. Одній людині щось набридло, і він вирішив напасти на мирну, вільну країну. Це найжахливіше. Як і всі українці, ми сподіваємося, що це якнайшвидше закінчиться.

– Як ти дізнався про початок війни і якою була перша реакція?
- 24 лютого я прокинувся о 5 ранку від звуку, схожого на винищувач, що пролітає, а дружина прокинулася буквально через пару хвилин від звуку вибуху. Вона не повірила і сиділа в шоці, а я одразу ж відкрив телефон, прочитав новини та побачив, що почалася війна. Відразу пролунав ще один вибух, і ми зрозуміли, що треба діяти: збирати дітей, спускатися в паркінг, кудись в укриття, у підвал.

– Як стежиш за ситуацією в країні? Підтримуєте зв'язок із партнерами по команді?
– Дуже уважно стежу за всім, що відбувається. Також разом допомагаємо всім. І інформаційно теж: ми повинні донести світові, що це – російська агресія, чому є багато фактів. Ми всі бачимо на власні очі, все знімаємо, фіксуємо, а не те, що російська пропаганда, де просто на словах усе, де не наводять жодних фактів. Це взагалі абсурд. Підтримую, звичайно ж, контакти з партнерами, у команди є групи: допомагаємо з виїздами та переїздом, намагаємося, хто чого потребує, допомогти, порадити чи щось ще.

– Як зараз минають дні для тебе та твоєї родини?
– Щодня – як «день бабака». Тому що нічого не змінюється, бомбардування продовжуються, світ це все бачить, і діти це все бачать. Найстрашніше – діти гинуть, наші діти! Важливо, що ми усьому світу показуємо, що це справді просто геноцид.

– Ти брав участь у записі звернення до футбольної спільноти із закликом говорити правду про війну. Як ще зараз відомі люди можуть допомогти українському народові у цій боротьбі?
– Звичайно, відомі люди мають вплив: як медійний, так і фінансовий. Хтось займається волонтерством, хтось вступає до тероборони або йде до ЗСУ – кожен обирає для себе. І так само ми з хлопцями разом допомагаємо нашим солдатам усім, чого вони потребують. Слава воїнам – нашим героям! Хотів би звернутися до всіх українців: щодня ви доводите, що найсильніша і найкраща нація. Ми повинні триматися разом, бо тільки так можемо допомогти собі. Ми знаємо, що в нас сильні духом люди, які впораються і зможуть усе перебороти!