Главный тренер СК "Днепр-1" Игор Йовичевич дал интервью ведущему хорватскому изданию Sportske Novosti:

- Мои футболисты не вместе: кто-то в Днепре, кто-то уехал с семьями на запад страны, где, вроде бы, безопаснее, хотя, как видите, больше нигде не безопасно. Некоторые игроки присоединились к Территориальной Обороне, помогая по-разному, а клубная база в Днепре открыта. Там пока тише, чем где бы то ни было, хотя оповещения тревоги постоянно. Никто из тренеров с ними не занимается, но они пытаются оставаться более или менее в форме. Это не ежедневные тренировки, конечно, не все вместе, но тренируются они когда могут. Они скучают, думают о футболе и надеются вскоре снова выйти на поле.

Мой контракт с "Днепром-1" еще действует, и я вижу себя тренером этого клуба в будущем. С тех пор как все началось, мне поступали многочисленные предложения, мне постоянно кто-то звонит, но я все отвергал и буду отказываться. Я не могу просто так уйти, это было бы несправедливо к тем людям, клубу, ко всему, через что проходят украинцы — я не такой человек. Мои мысли и сердце с ними, я верю, что скоро мы снова будем вместе, будем играть в футбол и продолжим с того, на чем остановились.

Я не думаю об уходе из клуба на данный момент. Конечно, если все это, не дай Бог, затянется, то я посмотрю, что будет дальше, но сейчас я определенно являюсь тренером "Днепра-1" и хочу остаться.

Ігор Йовічевич розповів про своє майбутнє у Дніпрі-1

Головний тренер СК "Дніпро-1" Ігор Йовічевіч дав інтерв'ю провідному хорватському виданню Sportske Novosti:

- Мої футболісти не разом: хтось у Дніпрі, хтось поїхав з родинами на захід країни, де, начебто, безпечніше, хоча, як бачите, більше ніде не безпечно. Деякі гравці приєдналися до Територіального Захисту, допомагаючи по-різному, та клубна база у Дніпрі відкрита. Там поки що тихіше, ніж будь-де, хоча оповіщення тривоги постійні, але гравці інколи тренуються. Ніхто з тренерів із ними не перебуває, але вони намагаються залишатися більш-менш у формі. Це не щоденні тренування, звичайно, не всі разом, але тренуються, коли можуть. Вони приїжджають на базу на свій страх і ризик, але, треба віддати їм належне, у всьому цьому жаху вони сумують, думають про футбол і сподіваються незабаром знову вийти на поле.

Мій контракт із «Дніпром-1» ще чинний, і я бачу себе тренером цього клубу в майбутньому! Відколи все почалося, мені надходили численні пропозиції, мені постійно хтось дзвонить, але я все відкидав і продовжуватиму відмовлятися. Я не можу просто так піти, це було б несправедливо до тих людей, до клубу, до всього, через що проходять українці — я не така людина. Мої думки та серце з ними, я вірю, що незабаром ми знову будемо разом, гратимемо у футбол і продовжимо з того, на чому зупинилися.

Я не думаю про звільнення з клубу на даний момент. Звичайно, якщо все це, не дай Боже, затягнеться, то я подивлюся, що буде далі, але зараз я безперечно є тренером «Дніпра-1» і хочу залишитися.