За радянських часів Шахтар користувався репутацією кубкової команди - переважно завдяки перемогам початку 60-х років. Але репутація ця виникала раніше, а підтримувалася пізніше. Terrikon.com обчислює, яке з кубкових десятиліть для клубу було найбільш плідним...

Порівняння ми постаралися зробити максимально об'єктивним, прибравши емоції та звівши все до голих цифр. Може, це і не дасть до кінця об'єктивної картини, але, з іншого боку, - а як вирішити задачу?

Систему оцінювання було прийнято таку. Вихід команди на кожну зі стадій розіграшу Кубка СРСР оцінювався певним балом, а конкретно: якщо Шахтар зупинявся на стадії 1/8 фіналу - отримував один бал, якщо доходив до чвертьфіналу - 2, до півфіналу - 3, вихід до фіналу "коштував" 4 бали, а перемога в кубку - 5.

З огляду довелося прибрати два неповних десятиліття - 30-ті роки (Кубок почали розігрувати тільки з 1936, та Шахтар і не досягав тоді нічого, крім двох чвертьфіналів) і 40-ті (усічені через війну, там Шахтар і зовсім не піднімався вище 1/8 фіналу). Починаємо з 50-х...

П'ятдесяті - 13 балів

Шахтар уперше заявляє про себе як про кубкову команду, двічі діставшись до півфіналів - у 1951 і 1953. Другий випадок особливо примітний, тому що прорив у Кубку було досягнуто на тлі турнірного падіння - ще недавно "бронзова" команда впала в Клас "Б", як тоді називався другий союзний дивізіон. Але в Кубку напрочуд перевтілилася і показала себе всій країні. Про цей примітний успіх 1953 року, що знаменував відродження команди, ми свого часу розповідали окремо - настільки він примітний.

Крім того, 50-ті роки вмістили в себе два чвертьфінали - в 1954 і 1957, що для Шахтаря того стану було зовсім непогано. Загалом, за все це десятиліття "гірники" провалилися тільки раз - у 1952, коли "зрізалися" на стадії 1/32 фіналу. Тобто, Шахтар уже тоді звикли бачити на найвищих стадіях розіграшів, і вперше назвали "кубковою командою" саме в ті роки, ще до перших перемог у турнірі.

Шістдесяті - 25 балів

Забігаючи наперед, скажемо: це кубкове десятиліття зібрало в нас найбільше балів. Це було передбачувано ще до початку наших підрахунків - надто вже явно сяють дві перемоги в 1961 і 1962 роках і прив'язаний до них у свідомості вболівальників фінал 1963 року. Такої тріумфальної "зв'язки" в історії радянського Шахтаря більше не буде. Тому, коли згадують про 60-ті в історії клубу, завжди для них перше визначення - "кубкові", а вже потім починають спливати інші подробиці.

А в те десятиліття Шахтар ще кілька разів забирався високо. Наприклад, у 1960 досяг півфіналу втретє у своїй історії, ніби натякнувши на подальші успіхи (битва там із тбіліським Динамо вийшла найжорстокіша - пропустили грузинів у фінал тільки в додатковий час). І був ще півфінал у 1968 (ось там прикро поступилися ташкентському Пахтакору - зате на більш ранній стадії вибили київське Динамо, що святкували всім містом). Коротше кажучи, є про що згадати в ці дивовижні кубкові 10 років.

Сімдесяті - 15 балів

Цей часовий відрізок став для Шахтаря часом справжньої союзної слави - після падіння на початку десятиліття, команда швидко оговталася і до середини 70-х перетворилася на одного з лідерів союзного чемпіонату, взявши в підсумку два "срібла" і одну "бронзу". Але ось у Кубках нових перемог не додалося. Хоча в 1978 дійшли до фіналу - і там у неймовірно красивій битві з киянами програли в додатковий час.

Але підтримати цей успіх не змогли - чотири рази за десятиліття Шахтар провалювався на стадії 1/16 фіналу. Знаєте, кому програвали? Пермській Зірці, душанбінському Паміру, вільнюському Жальгірісу - все це тоді були представники Першої ліги. І навіть два півфінали 1974 і 1976 років не могли нівелювати ці невдачі при підрахунку балів. Здається, на якийсь час Кубок СРСР втратив для команди сенс - і красиво завойована звитяжна репутація почала забуватися.

Вісімдесяті - 23 бали

Але у 80-х Шахтар про неї нагадав - і як! Уже в 1980 взяв трофей, у 1983 повторив успіх, потім двічі поспіль виходив у фінал - у 1985 і 1986. Це було тим паче дивно, що початок десятиліття став для команди часом розкидання каміння, склад ніяк не збирався, результати в чемпіонаті не те, що не тішили - як правило, глибоко засмучували. Кілька разів команду від пониження рятувало лише диво. Але в Кубку - збиралися, проявляючи унікальний характер, який у Шахтарі незбагненним чином передавався крізь роки. І найвище досягнення на євроарені (чвертьфінал Кубка кубків 1984 року) було досягнуто саме тоді - в рік, коли в чемпіонаті СРСР "гірники" фінішували на 13-му місці.

Ось і вийшло в підсумку так, що в нашій системі підрахунку 80-ті поступилися звитяжним 60-м лише 2 бали, а блискучі, здавалося б, сімдесяті обігнали на цілу вічність. А ще вийшло, що не було в радянській історії клубу такого десятиліття, коли справи йшли б добре і в чемпіонаті, і в Кубку. Або з одним були успіхи, або з іншим. Для того, щоб це поєднувати, Шахтарю, напевно, потрібні були інші ресурси й інша психологія. Усе це утворилося вже в новій епосі...